30 липня 2026 року Харківський окружний адміністративний суд у справі №200/8673/25 постановив ухвалу, яка є показовою для практики застосування нової глави Кодексу адміністративного судочинства України щодо судового контролю за виконанням судових рішень.
Суд одночасно розглянув звіт військової частини про виконання рішення, заяву про накладення штрафу, клопотання про постановлення окремої ухвали та питання компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Справа стосувалася значного комплексу виплат військовослужбовцю
Ще рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року було задоволено позов військовослужбовця щодо численних порушень його права на належне грошове забезпечення.
Суд зобов'язав дві військові частини провести нарахування та виплату:
- індексації-різниці грошового забезпечення;
- грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного року;
- компенсації за невикористані відпустки;
- допомоги на оздоровлення;
- компенсації за неотримане речове майно.
Після цього суд першої інстанції встановив судовий контроль за виконанням рішення та зобов'язав відповідачів подати звіти.
Військова частина надала звіт, але рішення виконала лише частково
Одна із військових частин повідомила суд, що здійснила необхідні перерахунки.
Зокрема, було визначено:
- суму перерахованого грошового забезпечення понад 132 тис. грн;
- компенсацію за невикористані відпустки понад 91 тис. грн;
- проведено окремі розрахунки щодо інших виплат.
Разом із цим фактичної виплати коштів ще не відбулося.
Військова частина пояснила це відсутністю бюджетного фінансування та повідомила, що необхідні бюджетні запити вже направлені, а після надходження коштів рішення буде виконано. Також триває отримання необхідних документів щодо компенсації за речове майно.
Суд погодився: сам факт відсутності коштів ще не означає ухилення від виконання
Цікавим є підхід суду.
Він зазначив, що військова частина не відмовляється виконувати рішення, здійснила необхідні розрахунки, подала бюджетні потреби, проводить підготовчі дії та фактично перебуває на стадії виконання судового рішення.
За таких умов суд дійшов висновку, що відсутність фінансування не залежить безпосередньо від посадових осіб військової частини.
Саме тому суд прийняв поданий звіт, однак не припинив судовий контроль.
Оскільки рішення виконано не повністю, відповідача зобов'язано подати новий звіт через два місяці після отримання ухвали.
Але щодо іншої військової частини позиція суду була зовсім іншою
Інша військова частина взагалі не подала звіт про виконання рішення.
Жодних пояснень причин неподання документа суд не отримав.
Саме це стало підставою для застосування нових положень статті 382-3 КАС України.
Суд дійшов висновку, що неподання звіту без поважних причин є самостійною процесуальною підставою для накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень.
За результатами розгляду заяви суд наклав на керівника військової частини штраф у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Одночасно суд встановив новий строк для подання звіту про виконання рішення.
Таким чином, суд застосував один із найсуворіших процесуальних механізмів примусу до виконання судових рішень, передбачених новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства України.
Чому суд відмовив у постановленні окремої ухвали
Представник позивача також просив постановити окрему ухвалу та направити її до Міністерства оборони України для проведення службової перевірки.
Однак суд відмовив.
На його думку, процесуальне порушення вже отримало належну оцінку шляхом накладення штрафу.
Фактично окрема ухвала дублювала б уже застосований механізм реагування, а тому необхідності у ще одному процесуальному заході суд не побачив.
Ухвала демонструє формування нової практики застосування судового контролю після внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала Харківського окружного адміністративного суду ще раз підтверджує, що після запровадження нових процедур судового контролю суб'єкти владних повноважень більше не можуть обмежуватися формальними повідомленнями про виконання рішень.
Якщо орган демонструє реальні дії щодо виконання рішення, суд може продовжити контроль без застосування санкцій.
Натомість повне ігнорування обов'язку подати звіт уже сьогодні стає достатньою підставою для персональної відповідальності керівника органу влади у вигляді значного штрафу, що свідчить про поступове посилення ролі судового контролю як ефективного механізму забезпечення реального виконання судових рішень.
Наталія Матвійчук, адвокат
