Ольга Стефанішина, віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України — міністр юстиції України в інтерв’ю інтернет-виданню «Юридична практика» 13.03.2025 відповіла на питання щодо впливу низьких показників виконання судових рішень на євроінтеграційний процес України. «Ми фіксуємо недостатні показники», - відповіла пані міністр.
І невиразно натякнула на причини: системні проблеми в роботі державних та приватних виконавців, суддів, наявність багатьох мораторіїв у період дії воєнного стану, які ухвалив парламент, неприйняття парламентом законопроекту № 9363, який передбачає цифровізацію виконавчих проваджень.
Склалось враження, що міністр юстиції виправдовується і робить усіх навкруги винуватими, але не розкриває проблем в роботі самого міністерства. Хто відповідальний за ефективну роботу державної виконавчої служби та приватних виконавців? Так, є певні проблеми з мораторіями, з суддями, які не усвідомлюють важливості виконання своїх же рішень, відсутністю автоматизації та цифровізації виконавчого провадження (за впровадження якого відповідає саме міністерство). Але навіть все це не заважає виконавцям, які прагнуть і вміють, ефективно виконувати всі рішення. Хай би лише не заважали. Однак риба гниє з голови. І міністр юстиції, перекладаючи відповідальність за неефективність виконання судових рішень на інших, в своєму оці колоди не помічає.
А що означає цей загадковий вислів: «Державна виконавча служба в тіні, ми виведемо її на світло»? Думаю, що пані міністр мала на увазі тіньові грошові обороти, які крутяться у виконавчій службі і ті мільйонні винагороди, які отримують її заступники. Яким чином вона буде виводити Державну виконавчу службу з тіні пані міністр навіть не натякнула.
На питання журналіста «кому віддає перевагу бізнес та фізичні особи в питаннях виконання судових рішень: приватним чи державним виконавцям» також не було чіткої відповіді. А відповідь очевидна. Чому пані міністр ухилилась від відповіді? Тому що за всі роки свого незалежного існування міністерство юстиції не спроміглось створити дійсно ефективну, незалежну, дієву виконавчу службу. Кількість державних виконавців постійно зменшується через низькі зарплати і велику завантаженість. Намагаючись хоч якось виправити ситуацію, Мін’юст за допомоги донорських коштів розпочинає реформу і вводить інститут приватних виконавців. Однак Мін’юст спотворює навіть саму добру справу, тому реформа супроводжується скандалами та дискредитує себе з самого початку.
А ось щодо мотивації ставати приватними виконавцями Ольга Стефанішина відповіла, що немає такої мотивації з огляду на кількість діючих в Україні приватних виконавців - трохи більш ніж 200 виконавців.
Такий висновок могла зробити абсолютно непоінформована людина. Або людина, яка навмисно спотворює факти. Віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України відповідає саме за координацію та реалізацію державної політики, спрямованої на інтеграцію України до Європейського Союзу та НАТО. Реформа виконавчої служби є одним із пріоритетних напрямів, які наближують нас до ЄС.
Тож чому чисельність приватних виконавців в Україні залишається критично низькою і чому реформа пробуксовує? Потрібно дивитись в корінь проблеми.
Група посадовців Мін’юсту, які причетні до гарної справи реформування виконавчої системи в Україні, вирішили її «приватизувати», створивши «кишенькових» приватних виконавців. Все одразу пішло не так, як бажалося. Виявилась достатня кількість самостійних і незалежних людей, яких не влаштовувала ця ситуація, і яких потрібно було «відсіяти» з відбору усіма можливими методами. Чотири рази без нагальних причин відкладалось навчання, маніпулювали з черговістю навчання кандидатів, втрачали документи кандидатів, зобов’язувати направляти документи з однієї на іншу адресу, поспіхом вносилися зміни до Порядку допуску до професії, аби списки осіб узгоджувались з Мін’юстом, недопуск до іспитів, некоректні тестові питання - це тільки квіточки.
На етапі старту реформи величезна кількість правників пройшла навчання, стажування, іспити. Готував майбутніх приватних виконавців Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, оскільки до 2018 року існувала монополія на підготовку таких фахівців. Немає точної кількості навчених Інститутом осіб, але з повідомлень в мережі Інтернет перші набори слухачів налічували по 210 осіб, до 5-го набору зареєстровано було 99 осіб (можливість потоку – 210 слухачів), на 6-ий потік навчальних курсів подали заяви приблизно 160-170 осіб. Станом на березень 2019 року понад 1500 осіб виявили бажання проходити відповідне навчання і більш ніж 1200 осіб його вже успішно завершили. Чому ж з двох-трьох тисяч бажаючих стати приватними виконавцями, які витратили гроші та час на навчання, стажування, виконавцями стали одиниці?
Пройшовши крізь вогонь і воду з непрозорою процедурою подачі документів, формування монопольною структурою списків навчання, більшість кандидатів не витримала випробовування новими змінами до Порядку допуску до професії приватного виконавця, які були внесені наказом Міністерства юстиції від 18.09.2017 р. №2905/5. Давши зелене світло «потрібним» кандидатам, Мін’юст ввів обов’язковий мінімальний бал, який необхідно отримати за виконання практичного завдання, яке фактично не є автоматизованим тестуванням і оцінюється членами Кваліфікаційної комісії в ручному режимі.
Порядком допуску до професії приватного виконавця передбачено, що практичне задання оцінюється кваліфікаційною комісією без присутності кандидата, публікується лише загальний бал за результатами оцінювання практичного завдання. Кандидати позбавлені можливості аргументувати свої відповіді, не могли отримати інформацію про кількість балів, виставлених кожним членом комісії. А суди ставали на бік комісії, обґрунтовуючи свої рішення дискрецією її повноважень.
До внесення рокових змін до Порядку допуску до професії приватного виконавця іспит складало 70-80% кандидатів.
Після змін за результатами 6-ти екзаменів, що відбулися у вересні-жовтні, лише 10 правників їх склали. Серед тих, хто не склав була і автор цієї статті.
25.09.2017 коли за результатами першого етапу тестування жоден із кандидатів у приватні виконавці не склав іспит, піднявся великий резонанс, критика в бік Мін’юсту та ДП «НАІС», на базі якого проводився іспит, підключились журналісти, збирались наради та круглі столи, подавались позови до суду. Було багато шуму навколо некоректних тестових питань, які або не мали правильної відповіді, або мали по дві правильних відповіді, або сформульовані нечітко. Чи вплинуло це якось на ситуацію? Аж ніяк.
Мін’юст публічно заявляв про погану підготовку кандидатів наголосив на праві скласти повторний іспит не раніше ніж через 6 місяців.
Запровадження автоматизованого анонімного тестування при підготовці майбутніх приватних виконавців закріплено в Законі з метою усунення корупційних ризиків та суб’єктивного чинника в діяльності кваліфікаційної комісії.
Своїм підзаконним актом Мін’юст нівелював усі прагнення законодавця.
Результати іспитів можна подивитись на сторінці Мін’юсту. Не відомо з якої причини, але списки з результатами іспитів публікують починаючи з 23.10.2017, всі попередні списки Мін’юст соромливо засекретив.
Але деякі мною було завбачливо збережені. Так, 24.05.2017 іспит склали 16 осіб з 23 присутніх, 12.06.2017 іспит склали 23 особи з 25 присутніх.
Іспити, які проходили до 25 вересня 2017 року, складали 70-80% кандидатів. 25.09.2017 не склав жоден кандидат, 02.10.2017 склав один, 09.10.2017 жоден не склав, 20.10.2017 склали двоє.
23.10.2017 мною не складено іспит, не дивлячись на високий загальний бал 80,71, не набравши обов’язкових 15 прохідних бали на третьому практичному завданні. Ситуація повторилась і на наступному іспиті 04.06.2018. Для подальшої участі в цій авантюрі потрібно було знов витрачати кошти та час на навчання, стажування та іспити. Чи багато було бажаючих продовжувати? З кожним наступним потоком навчання охочих ставало все менше. В 2018 році Мін’юст скасував монополію на навчання, бо вже не вигідно було, кандидати навчатись не йшли масово. Реформа захлинулась. Надія у багатьох з’явилась після кадрових змін в Мін’юсті, змін в уряді.
В 2018 році пішов з посади заступник Міністра юстиції з питань виконавчої служби Сергій Шкляр, який опікувався реформою приватних виконавців, його змінила Світлана Глущенко. В серпні 2019 року на зміну Павлу Петренку прийшов міністр Денис Малюська.
Світлана Глущенко визначала недостатню кількість приватних виконавців для успішної реалізації ключової для нашої держави реформи і виявляла зацікавленість Міністерства юстиції в удосконаленні процедури допуску до професії.
Оновлений порядок доступу до професії приватного виконавця передбачав можливість для кандидата вибору як місця навчання, так і форми навчання, вдосконалення порядку проходження стажування, зниження прохідного балу третього практичного завдання з 15 до 9 балів. Йшлось ще про автоматизацію третього етапу кваліфікаційного іспиту, але її й досі не впроваджено.
І навіть ці послаблення не вплинули на загальний результат. Більшість була розчарована попереднім досвідом і не вірила у зміни. Одиниці вперто йшли до результату. В листопаді 2019 я вдруге пройшла навчання, стажування і 25.06.2020 єдина серед десяти кандидатів склала іспит майже з тими ж результатами, що і попередні два іспити. Були кандидати, які, як і я, складали іспит по три рази, деякі чотири і більше. Але це були вперті одиниці. Більшість вирішила не витрачати свій час і кошти.
Заступник міністра з питань виконавчої служби Андрій Гайченко в інтерв’ю Юридичній газеті 23.02.2021 публічно озвучив, що «У нас вже чесні іспити, ми виключили з переліку тестових завдань для приватних виконавців близько 400 питань (це 20%), які взагалі не мали правильної відповіді».
Однак попереднім заступником міністра юстиції з питань виконавчої служби Сергієм Шкляром, якій опікувався реформою приватних виконавців, в ЗМІ неодноразово наголошувалось на тому, що тестові питання відповідають всім вимогам якісного тестування, адже вони розроблялись найкращими фахівцями. Ось деякі з його інтерв’ю.
Видання «Закон і бізнес»: «Питання для кваліфікаційного іспиту готувала відома спеціалізована громадська організація Українська екзаменаційна мережа за підтримки ОБСЄ. Кожне запитання теоретичної частини пройшло по 2-3 незалежні рецензії, усі питання проходили апробацію різними експертами, як науковцями, так і практиками. За їхніми оцінками, іспит доволі складний. Тому я раджу не втрачати часу, а ретельно готуватися до складання іспиту», — наголосив заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби Сергій Шкляр».
Видання «Юридична практика» № 11 (1003) від 14 квітня 2017 року: «Вопросы для экзаменов мы разрабатывали не самостоятельно — нам помогали национальные и международные эксперты (Центр коммерческого права, ОБСЕ). По вопросам таксономии нашим советником был президент международной общественной организации «Универсальная экзаменационная сеть» (UENet) Сергей Мудрук.
Отакої. Виявляється, що тестові питання, які розроблялись різними "мудруками" (як міжнародного, так і національного рівня) були неякісними, з яких 20% взагалі не мали правильних відповідей.
За Дениса Малюськи ситуація не змінилась. До своєї команди він привів вихідців з юридичних фірм, які за бюджетні гроші консультували Мін’юст - юридичних радників Андрія Гайченка – до лютого 2018 року радника юрфірми «Integrites», Максима Кисельова - адвоката, старшого партнера адвокатського об’єднання «КМ Практик», очільника управління по роботі з проблемною заборгованістю «Укрсоцбанку». В подальшому вони обіймають посади заступника міністра з питань виконавчої служби та директора Департаменту Державної виконавчої служби.
До речі, адвокатське об’єднання "Арцінгер", в якому Сергій Шкляр в 2013–2015 роках обіймав посаду виконавчого директора, куди й повернувся після роботи в міністерстві, також було серед радників Мін’юста.
Кисельов і Гайченко одразу показали приватним виконавцям хто в хаті хазяїн, особливо непокірним, «виховуючи» застосуванням дисциплінарних стягнень.
Ще в лютому 2021 року Асоціація приватних виконавців України констатувала тиск регулятора в особі Міністерства юстиції України на приватних виконавців у вигляді притягнення до дисциплінарної відповідальності за фіктивними скаргами боржників:
«АПВУ не буде заплющувати очі на свавільні дії окремих очільників Міністерства. Асоціація і надалі максимально вдаватиметься до юридичних, публічних і навіть політичних механізмів задля того, щоб регулятор припинив тиск на приватних виконавців, яких чомусь вважає не союзниками у подоланні масштабної проблеми невиконання судових рішень, а виключно як конкурентів ДВС», - заявляв колишній Голова АПВУ Віталій Чепурний.
Очевидно, що між керівництвом АПВУ, яке намагалось відстоювати права приватних виконавців, та чиновниками від Мін’юсту в той час було багато суперечок і ситуація потребувала вирішення.
Заступник міністра з питань виконавчої служби Андрій Гайченко в інтерв’ю Юридичній газеті 23.02.2021 на оприлюднену Асоціацією приватних виконавців резолюцію відповів дослівно:
«Я би не сказав, що з приватними виконавцями у нас конфліктна ситуація. У нас є конфлікти з деякими приватними виконавцями, які системно порушують норми чинного законодавства і не хочуть нести за це відповідальність. На жаль, сталося так, що до професії приходять різні люди, і якщо повертатися до тих легенд, які ходять по ринку, приватні виконавці, які до нашої каденції вступили в цю професію, — майже всі вихідці з ДВС, і всі колись здавали певну частину свого заробітку в певні каси. Взамін дисциплінарна комісія не реагувала на їх порушення, і всі жили у мирі та злагоді».
Також наголосив, що Асоціація приватних виконавців представляє собою баланс лобістських інтересів певних груп приватних виконавців.
З даним висловом цілковито можна погодитись, проаналізувавши списки «першопроходців» - щасливчиків, які першими потрапили до навчання та складали іспити до 18.09.2017 - горезвісних змін до Порядку допуску до професії. Майже всі вихідці з ДВС починаючи від рядових виконавців закінчуючи начальниками відділів. Ними були сформовані регіональні і центральні органи самоврядування, по черзі переобираючись на посади. В органах самоврядування майже немає випадкових людей. Рішення ухвалюються одноголосно.
Знаючи про ці підводні каміння формування органів самоврядування, Гайченко дуже вдало скористався цим знанням і додав зусиль до зміни нелояльного керівника Асоціації на лояльного. Але про це пізніше.
Звісно, що постійні публічні розбірки з Мін’юстом не додавали привабливості професії приватного виконавця. Зі свого досвіду майже п’ятирічної роботи приватним виконавцем запам’яталось те, що ти під постійним пресингом скарг боржників з оглядкою на дисциплінарну практику Мін’юста.
За півтора роки до повномасштабного вторгнення я розпочала діяльність приватного виконавця в Донецькій області у місті Маріуполі. Одразу з головою поринула в нову роботу. Навантаження було шалене, доводилось іноді працювати по 12 годин без вихідних. Брала на виконання всі виконавчі документи без виключення, в тому числі з сумою боргу 2-3 тисячі гривень. Перші фінансові результати побачила тільки десь через півроку роботи, що звісно додавало стимулу ще краще працювати. Мимоволі віддалено чула про конфлікти інших приватних виконавців з Мін’юстом, але через завантаженість роботою не заглиблювалась в суть проблематики і відповідно не мала ворожнечі з Мін’юстом. Я навіть початок повномасштабної війни пропустила, своєчасно не виїхала з міста, витримала пекло окупації. Мені пощастило вижити серед сто двадцяти тисяч загиблих маріупольців.
Вирвавшись з окупованого міста, втративши все, окрім життя, маючи змогу поїхати до інших країн, як це зробили сотні тисяч українських жінок з дітьми, я не покинула країну, бо мала надію, професію, перспективу. Так я наївно думала. А потім було півтора роки невизначеності. Всіх приватних виконавців, чиї офіси опинились на окупованих рашистами територіях, Мін’юст позбавив можливості працювати і заробляти, зупинивши доступ до всіх державних реєстрів. Сотні звернень: листів, скарг, позовів, пропозицій і одна відповідь: очікуйте, в даний час Мін’юст опрацьовує питання щодо законодавчого врегулювання.
22 квітня 2022 року Асоціацією приватних виконавців видано Резолюцію у зв’язку з блокуванням Міністерством юстиції України можливості роботи приватних виконавців, в якій зазначалось, що Асоціація приватних виконавців України та її керівництво неодноразово зверталися до міністра юстиції Дениса Малюськи, його профільного заступника з питань виконавчої служби Андрія Гайченка, а також директора департаменту державної виконавчої служби Максима Кисельова з вимогою вжити заходів для надання приватним виконавцям доступу до системи, проте жодної відповіді так і не отримали. Резолюцією визнано поточну політику Міністерства юстиції України щодо блокування роботи приватних виконавців та невідновлення їм доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) деструктивною і такою, що порушує законодавство, суперечить задекларованим цілям уряду, шкодить європейській інтеграції країни.
26 серпня 2022 року в місті Одеса відбулась V Щорічна міжнародна конференція «Made in Odessa» на тему: «Виконавче провадження в умовах воєнного стану», де був присутній заступник Міністра юстиції України Андрій Гайченко. Він повідомив про прийняття Міністерством юстиції України важливих кроків щодо врегулювання проблем приватних виконавців, що перебувають на територіях де проводяться бойові дії, та виконавців які виїхали з тимчасово окупованих територій. Про що писала Юридична газета 29.08.2022.
Андрій Гайченко анонсував подання Мін’юстом найближчим часом законопроєкту, що врегульовує наступні питання:
- спрощення порядку зупинення та припинення діяльності приватних виконавців за власним бажанням;
- можливість змінити виконавчий округ приватним виконавцям з тимчасово окупованих територій та територій, де проводяться бойові дії за наявності незавершених виконавчих проваджень.
Заступник Міністра зазначив: «Міністерство юстиції не має мети ставити палки в колеса професії…».
Тобто офіційно Гайченко визнав, що з лютого до вересня 2022 року він нічого не робив і насправді ніхто нічого не опрацьовував, нас просто викреслили з професійного поля. Мін’юст не ініціював зміни до закону. Законопроект №8064 був розроблений і внесений на розгляд Верховної Ради силами самих приватних виконавців. Чиновники Мін’юсту проявляли демонстративну бездіяльність, позбавивши частину приватних виконавців права на працю, а сторін виконавчого провадження на своєчасне виконання рішення.
17.11.2022 Другим слідчим відділом ТУ ДБР, розташованим у м. Києві, за ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва на підставі моєї заяви внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно Міністра юстиції, його заступників за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 -2 ККУ – дії, спрямовані на допомогу державі-агресору.
Звісно, що після цього я стала особистим ворогом Кисельова та Гайченка. Почались перевірки, зупинення діяльності. Функціонал в їх руках був не дуже дієвий – на період воєнного стану за порушення законодавства діяльність приватного виконавця може бути зупинена максимум на один місяць. Але рішення і виконавців швидко знайшли – обрати на посаду лояльного до Мін’юсту керівника Асоціації приватних виконавців та за допомогою підконтрольного йому Комітету з етики «вершити правосуддя».
В грудні 2023 року обрано нового керівника Асоціації приватних виконавців України Оксану Русецьку – випускницю Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ; в 2012 році вона закінчила Національний університет «Одеська національна юридична академія» та здобула кваліфікацію «магістр» за спеціальністю «Державна служба, державне управління»; з 2022 року аспірантка Національного університету «Одеська юридична академія». Працювала головним державним виконавцем у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Оксана Русецька одразу найшла спільну мову з регулятором. З боку нинішнього голови Асоціації вже ніхто не чув критики в бік регулятора, ніяких резолюцій, заяв тощо. Однак це не означало, що регулятор полишив свої «брудні справи» відносно приватних виконавців. Це означало кардинальну зміну курсу Асоціації приватних виконавців від протистояння незаконним намаганням регулятора тиснути на приватних виконавців та підім’яти під себе інститут до «злягання» з регулятором на шляху знищення «несвідомих».
В травні 2023 року набрали чинності зміни до законодавства, які надавали можливість приватним виконавцям з тимчасово окупованих території змінювати виконавчий округ. Я змінила виконавчий округ з Донецької на Одеську область, розпочала професійне життя з нуля. В грудні того ж року отримала перше зупинення діяльності, в листопаді 2024 року було друге зупинення діяльності, в червні цього року мою діяльність приватного виконавця Одеської області припинено.
Причини? Збіглися інтереси усіх сторін.
24.11.2023 наказом Мін’юсту зупинено мою діяльність, погодженого неповноважним складом Дисциплінарної комісії приватних виконавців. Строк повноважень чотирьох членів комісії, які були обрані з’їдом приватних виконавців 26.10.2021 на два роки, сплинув 26.10.2023, а зупинення погоджено ними 06.11.2023.
Крім того, при підготовці до оскарження зазначеного наказу мною виявлено перевищення владних повноважень Мін’юсту на проведення перевірок приватних виконавців. Після початку повномасштабного вторгнення з’явився законопроєкт № 7317, який піддавався нищівній критиці з боку колег та науковців.
В своїй публікації в Юридичній практиці за 29.04.2022 Андрій Авторгов (колишній член Дисциплінарної комісії, приватний виконавець, кандидат юридичних наук, заступник голови Ради приватних виконавців України) зазначав, що законопроєкт № 7317 на час воєнного стану фактично ліквідує незалежність інституту приватних виконавців та допускає можливість втручання у виконавче провадження з боку посадовців Міністерства юстиції України шляхом скасування постанов або інших процесуальних документів приватного виконавця. Процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності фактично спрощується і зводиться до власного розсуду посадовця Мін’юсту: без проведення перевірки, без надання пояснень та без процедури розгляду питання Дисциплінарною комісією приватних виконавців при Міністерстві юстиції України.
На думку Андрія Авторгова, яку він озвучив в своїй публікації в Юридичній газеті 22.08.2018 «Контроль Мін’юсту за приватними виконавцями: захист прав сторін чи засіб тиску?», Мін’юст та створена при ньому Дисциплінарна комісія взагалі не мають законодавчого права щодо здійснення процесуального контролю за процесуальними діями приватного виконавця: «Зловживання працівників Міністерства юстиції України та членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців під час здійснення контролю за приватними виконавцями суперечать міжнародним стандартам і рішенням Європейського суду. Вони можуть кваліфікуватися як злочини згідно зі ст. 343, 353 Кримінального кодексу України».
Про узаконене беззаконня з боку Міністерства юстиції України під час притягнення приватних виконавців до відповідальності в умовах воєнного стану мною також опубліковано в Юридичній практиці ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАКОНАМИ ВОЄННОГО ЧАСУ.
Під слушним приводом забезпечення захисту національних інтересів у зв’язку з військовою агресією російської федерації, забезпечення законних інтересів фізичних і юридичних осіб Мін’юстом було «протягнуто» суперечливий законопроєкт № 7317, яким скасовано майже всі права приватного виконавця при проведенні перевірок та фактично зупинено діяльність Дисциплінарної комісії.
Мін’юст отримав необмежені повноваження та право здійснити перевірку за будь-який період діяльності, за будь-чиїм зверненням або взагалі без такого звернення, без дотримання строків та меж проведення перевірки, строків притягнення до відповідальності, без обов’язкового витребування пояснень у приватного виконавця.
17.05.2024 ТУ ДБР у м. Києві внесено відомості до ЄРДР за ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва №761/5853/24 на підставі моєї заяви щодо посадових осіб Мін’юсту за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 343 ККУ - вплив у будь-якій формі на приватного виконавця з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків. В заяві мною окрім даної кваліфікації заявлено про самовільне присвоєння Мін’юстом владних повноважень (ст. 353 ККУ) та перешкоджання примусовому виконанню судового рішення (ст. 382 ККУ).
Наказом Міністерства юстиції України від 08.11.2024 вчергове зупинено мою діяльність приватного виконавця на підставі скарги боржника – юридичної особи. Підстава скарги - приватним виконавцем протиправно стягнуто основну винагороду з боржника при виконанні ухвали суду про накладення арешту на кошти боржника в порядку забезпечення позову.
Не дивлячись на те, що зазначене питання вже неодноразово розглядалось судами (постанови Верховного Суду від 14.12.2023 № 160/10320/22, від 12.06.2024 № 500/4626/22, від 19.12.2024 № 640/29622/20), за результатом розгляду яких визнано право приватних виконавців стягувати основну винагороду при виконанні рішень суду про накладення арешту на майно (кошти) боржника в порядку забезпечення позову, Мін’юст за допомогою «ручних» членів Дисциплінарної комісії зупиняє діяльність на цій підставі.
Про право на отримання винагороди за свої працю мною опубліковано статтю в Юридичній газеті за 22.01.2025.
Але це ще не все.
Скарга боржника була датована на вісім днів раніше, ніж боржником отримана постанова про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження. Не маючи доступу до Автоматизованій системі виконавчого провадження, неможливо в скарзі достовірно вказати всі дати винесення постав та дати вчинення виконавчих дій приватним виконавцем. Крім того, тексти скарги боржника та наказу Мін’юста від 08.11.2024 про зупинення моєї діяльності є тотожними щодо викладених обставин, використаних юридичних конструкцій, правових норм. Що ймовірно свідчить про те, що скарга від імені боржника написана іншою особою, яка має доступ до Системи.
Тому мною було направлено відповідну заяву до правоохоронних органів. 20.12.2024 ТУ ДБР у м. Києві внесено інформацію до ЄРДР про можливе вчинення директором Департаменту ДВС Кисельовим М. Ю, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.
З обранням нового керівника Асоціації звучали гучно заяви про налагодження комунікації всередині спільноти. Але на декілька моїх офіційних звернень керівництвом не було надано відповідей, тому я звернулась до суду, що вважається головою Асоціації неприйнятною поведінкою.
З обранням нового керівника Асоціації також розгорнуто небачену в історії існування цього інституту нормотворчу діяльність. Радою приватних виконавців України було розроблено і прийнято декілька нормативних актів, зокрема Положення про центр підготовки та підвищення кваліфікації приватних виконавців, Порядок підвищення кваліфікації приватних виконавців, Порядок визначення приватного виконавця, який здійснюватиме заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена, Порядок проведення перевірки діяльності приватного виконавця.
Затвердження вищезазначених нормативно-правових актів виходить за межі повноважень Ради приватних виконавців України, а деякі положення зазначених підзаконних нормативно-правових актів суперечать вимогам Закону №1403-VIII. Ці нормативно-правові акти не проходили процедуру державної реєстрації та протиправно створюють додаткове навантаження на приватних виконавців.
В середини спільноти назрівало тихе невдоволення. Заступник голови РПВУ Андрій Авторгов висловив думку про те, що витрачання 2,3 млн грн щороку лише на існування Центру підвищення кваліфікації, маючи лише 300 членів Асоціації, є недоцільним, навіть якщо ці кошти на перший рік дадуть донори.
Поодинокі голоси колег розділилися. Хтось категорично заперечував проти створення самими для себе додаткового навантаження у вигляді обов’язкового відвідування лекцій, семінарів, конференцій, в тому числі оплатних. Серед тих, хто наполягав на необхідності, були призначені Радою голова та члени Центру підвищення кваліфікації, які за свою роботу отримують заробітну плату. Отже розпил донорських коштів та можливість підзаробити на колегах переважає здоровий глузд, тяготи війни та вимоги законодавства.
Мною публічно висвітлювалась критика зазначених нормативно-правових актів, зокрема в Юридичній практиці за 22.01.2025, а також подано декілька позовів до Київського окружного адміністративного суду щодо визнання їх протиправними та скасування.
Більш того, 12.02.2025 у справі № 761/5151/25 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва зобов’язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за моєю заявою про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 353 (самовільне присвоєння владних повноважень), ч. 1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб) КК України відносно членів Ради приватних виконавців України.
Так на підставі незаконного з моєї точки зору Порядку проведення перевірки діяльності приватного виконавця Радою приватних виконавців України було прийнято і розглянуто скаргу за підписом заступника голови Київського районного суду м. Одеси Володимира Петренка, в якій мене звинувачено в «процесуальному тероризмі».
А почалось все з того, що моє подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України у справі №947/22065/23, подане через систему «Електронний суд», не було зареєстроване Київським районним судом м. Одеси. Після серії листів та скарг подання було зареєстровано, між надходженням подання до суду та призначенням судді пройшло майже два місяці (за приписами ст. 441 ЦПК України подання розглядається судом негайно без повідомлення сторін за участю виконавця). Після чого була помста – всі мої подання цим судом або повертались без розгляду, або не задовольнялись під різними приводами. З цього приводу мною направлялись листи голові суду Сергію Чванкіну і скарги до Вищої ради правосуддя. У відмістку заступник голови суду Володимир Петренко в трьох ухвалах від 21.08.2024 у справі №947/22065/23 у мотивувальній частині визнав зловживання мною процесуальними правами на підставі того, що мною подаються до суду тотожні подання, які вже були розглянуті судом. При цьому розглянув подання по суті, відмовив у їх задоволенні, і в резолютивній частині не вказав наслідки такого зловживання процесуальними правами передбаченими ст. 44 ЦПК України (якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання).
Суддя Петренко чомусь скористався позапроцесуальним способом покарати приватного виконавця - направити скаргу до Ради приватних виконавців України.
Дослідивши відомості, які містяться в Єдиному реєстрі судових рішень, мною встановлено, що деяких ухвал, на які посилається в трьох рішеннях від 21.08.2024 суддя Володимир Петренко, не існує (не містяться в реєстрі). Зокрема, в реєстрі немає ухвали судді Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В. від 15.08.2024 про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у справі №947/22065/23, ухвали судді Калініченко Л.В. від 15.08.2024 року та 20.08.2024 року про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до домоволодіння за адресою 1, ухвали судді Огренич І.В. від 15.08.2024 року та ухвал судді Калініченко Л.В. від 15.08.2024 року та 20.08.2024 року про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до домоволодіння за адресою 2.
Тобто Київським районним судом м. Одеси судом не ухвалювались такі рішення. Ухвалами судді Київського районного суду м. Одеси Петренко В.С. від 21.08.2024 визнано зловживання процесуальними правами на підставі недопустимих доказів, а саме на підставі неіснуючих ухвал суду. Ці факти проігноровано як Радою приватних виконавців України, так і членами Дисциплінарної комісії під головуванням Андрія Гайченка та 16.05.2025 рішенням Дисциплінарної комісії, оформленим протоколом №90, застосоване до мене дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця за порушення норм Кодексу професійної етики приватного виконавця.
Членами дисциплінарної комісії встановлено умисне зловживання мною процесуальними правами, поза процесуальні звернення до суду з метою вчинення тиску на суд та з наміром ухвалення потрібних приватному виконавцю рішень, а також поширення публікацій з порушенням принципів професійної етики, зокрема, чесності, стриманості, коректності та терпимості, що може підривати незалежність судової влади та авторитет правосуддя в цілому.
Мої доводи про те, що приватний виконавець не діє в особистих інтересах, не є стороною у справі, не має особистої зацікавленості, а є органом примусового виконання рішення, тому суб’єктом втручання у діяльність суду не може бути, не взято до уваги.
Мої листи голові суду з проханням довести до суддів судову практику визнано втручанням в діяльність суддів.
Не взято до уваги той факт, що Дисциплінарне провадження порушене за скаргою неналежного суб’єкта.
Згідно до ч.1 ст. 35 Закону №1403-VIII Рада приватних виконавців України має право за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою здійснити перевірку діяльності приватного. Дана норма носить імперативний характер та не допускає довільного тлумачення. Київський районний суд міста Одеси не є учасником виконавчого провадження, тому його скаргу мали повернути без розгляду.
Не взято до уваги і той факт, що Одеським апеляційним судом від 15.04.2025 у справі № 947/33682/23 частково скасовано четверту ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27.08.2024, яка лягла в основу скарги і в якій судом також було визнано зловживання процесуальними правами, шляхом виключення визнання судом зловживання процесуальними правами приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталією. В даній постанові встановлено факти посилання Київським районним судом на неіснуючі ухвали при визнанні зловживання приватним виконавцем процесуальними правами.
А також зазначено, що констатація в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зловживання процесуальними правами, при цьому розглянувши подання по суті, без вказівки в резолютивній частині на наслідки такого зловживання процесуальними правами передбаченими ст. 44 ЦПК України, вказують на те, що дана ухвала не може вважатися такою, що постановлена судом, як наслідок визнання дій заявника зловживанням процесуальними правами.
Також Дисциплінарною комісією не взято до уваги мої зауваження щодо порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, не задоволені відводи деяким членам комісії та застосовано найвищу міру покарання – припинення діяльності.
Вже не говорячи про те, що розгляд повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проведення перевірки таких повідомлень належить до виключних повноважень Вищої ради правосуддя, а не до повноважень Ради приватних виконавців України і Дисциплінарної комісії приватних виконавців.
Відповідь очевидна – зійшлись інтереси всіх сторін.
Як зазначав Андрій Гайченко в своєму в інтерв’ю Юридичній газеті 23.02.2021 Асоціація приватних виконавців – це окремі лобістські групи. Одеський регіон під контролем Ради приватних виконавців Одеської області, сформованої в жовті 2017 року «першопроходцями»:
- Парфьонов Георгій Володимирович (заступник голови Асоціації Оксани Русецької), виходець з Одеської Національної юридичної академії, Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси, який склав іспит на приватного виконавця 29.05.2017.
- Притуляк Валерій Миколайович (голова Центру підвищення кваліфікації приватних виконавців) – виходець з Одеської національної юридичної академії, головний державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, асистент кафедри цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія», 29.05.2017 склав іспит.
- Щербаков Юрій Сергійович - головний державний виконавець Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси, 29.05.2017 склав іспит.
З біографією голови Київського районного суду м. Одеси коротко можна ознайомитись з Вікіпедії.: у 2002-му закінчив Одеську національну юридичну академію за спеціальністю «правознавство», З 2011 р. суддя та голова Київського районного суду м.Одеси. За даними фундації DEJURE, був призначений головою лише через 17 днів, і за сприяння Сергія Ківалова.
Обіймав посаду голови Київського районного суду м. Одеси, обирався на неї шість разів. За оцінкою активістів, це є порушенням закону про обрання на адміністративну посаду «не більше двох строків поспіль» (ст. 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Одружений з Неллі Голубєвою[10], племіннецею Сергія Ківалова.
Громадською радою доброчесності у висновку від 05.05.2024 виявлено дані про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
Петренко Володимир Сергійович – заступник голови суду, випускник факультету судового та міжнародного права Національного університету "Одеська юридична академія, а також за словами екснардепа Мосійчука, ідеальний зять.
Заступник міністра юстиції Андрій Гайченко – один з небагатьох чиновників команди Зеленського, який попри скандали залишається на посаді з 2019 року. До цього працював в адвокатському об’єднанні «Інтегрітес», яка за шалені гроші консультувала Мін’юст. Також його звинувачують у зв’язках із російським олігархом Михайлом Фрідманом, одним із головних гравців російського фінансового ринку. Його цивільна дружина Наталія Мільгром працювала в “Національних інформаційних системах” – державному підприємстві, яке управляє всіма державними реєстрами України, які 19 грудня 2024 року зазнали масштабної кібератаки російських хакерів.
Міністр освіти Шкарлет, якого звинувачували в плагіаті та прихильності до режиму Януковича, 11.01.2021 затвердив склад Наглядової ради Одеської юридичної академії, до якого зокрема увійшли адвокат Андрій Портнов, народний депутат Вадим Новинський, заступник міністра юстиції Андрій Гайченко, голова Асоціації адвокатів Лідія Ізовітова, другий президент України Леонід Кучма.
Міністр юстиції Ольга Стефанішина, одеситка, раніше обіймала посаду керівниці відділу правового забезпечення європейської інтеграції в Департаменті євроінтеграції Міністерства юстиції України за президентства Віктора Януковича. У 2019 році Стефанішиній було повідомлено про підозру у розкраданні 2,5 млн грн бюджетних коштів. Ці кошти, за даними слідства, були перераховані ТОВ «Європейська правова група» – компанії, засновниками якої виявилися підставні особи. У 2020 році, за сприянням Андрія Портнова, вона була призначена Віцепрем’єр-міністеркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
Всі ниточки ведуть до колишнього заступника голови адміністрації експрезидента Януковича Андрія Портнова, ректора Одеської юракадемії Сергія Ківалова та пов’язаних з ними суддів та посадовців.
Отже, офіційно відделегований 13.09.2024 від Київського районного суду м. Одеси для участі у VII Щорічній міжнародній конференції "Made in Odesa"», на запрошення Ради приватних виконавців Одеської області, Володимир Петренко прийняв участь у зазначеній конференції, яка проходила з 9.00 до 16.50.
В той же час за цей день Володимир Петренко отримав суддівську винагороду як за робочий день, та ухвалив чотири рішення, не знаходячись на своєму робочому місці:
В понеділок 16.09.2024 (перший робочий день після Конференції 13.09.2024) ця людина надсилає скаргу до РПВУ (вважаю не без відповідних консультацій окремих членів спільноти), звинувативши мене у «процесуальному тероризмі» та порушенні етичних норм.
Чи є в нашій країні цензура? Чи карають за репост в соцмережах? Чи переслідують за критику дій чиновників? Чи етично під час найстрашнішої після Другої світової війни в Європі називати «п’ятою колоною кремля» членів ківаловського клану - голову Київського районного суду м. Одеси Чванкіна С.А. та його заступника Петренка В.С.? Чи можна людині в статусі приватного виконавця, захищаючи свої права, публічно висвітлювати проблеми в роботі Міністерства юстиції України, органів самоврядування приватних виконавців, суддів? Якщо ти готовий розпрощатись зі своєю професійною діяльністю – так.
Наталія Матвійчук, до 05.06.2025 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області
