Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 3 вересня 2026 року у справі №200/7814/25 скасував ухвалу судді Харківського окружного адміністративного суду Ширанта А.А., якою було відмовлено у встановленні судового контролю за виконанням рішення на користь військовослужбовиці.

Апеляційний суд встановив, що суддя першої інстанції передчасно визнав рішення виконаним, не перевіривши належним чином розрахунок військової частини та не надавши оцінки доводам позивачки.

Формальна виплата замість належного виконання

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року Військову частину 9937 було зобов’язано, зокрема, здійснити перерахунок та виплату військовослужбовцю компенсації за 70 невикористаних днів додаткової відпустки як учасниці бойових дій за 2017–2021 роки. При розрахунку військова частина мала врахувати у складі місячного грошового забезпечення винагороду за участь в АТО/ООС.

Однак на виконання рішення військова частина визначила таку винагороду лише у розмірі 209,68 грн, а фактично перерахувала позивачці після утримань лише 482,15 грн компенсації.

Попри очевидну необхідність перевірити правильність такого розрахунку, суддя Ширант А.А. дійшов висновку про добровільне та повне виконання рішення. Підставою для цього стали довідки військової частини та платіжні інструкції.

Фактично сам факт складання відповідачем довідки та здійснення будь-якої виплати був прирівняний судом до належного виконання рішення. Проте перерахування коштів ще не означає виконання судового рішення, якщо сума визначена без урахування встановленого судом способу розрахунку.

Ключовою помилкою суду першої інстанції стало те, що він не перевірив доказів, якими військова частина обґрунтовувала розмір винагороди за участь в АТО/ООС.

Апеляційний суд дослідив особисту картку грошового забезпечення позивачки та архівні відомості й установив, що зазначена військовою частиною сума винагороди у розмірі 209,68 грн не підтверджується належними доказами.

Саме через відсутність такої перевірки апеляційний суд визнав висновок судді Ширанта А.А. про виконання рішення передчасним.

Додаткові пояснення позивачки залишилися без належної оцінки

Як представник позивачка я звертала увагу суду, що здійснена виплата не відповідає змісту рішення.

Суддя Ширант А.А. також зазначив, що позивачка нібито не довела умисного невиконання рішення та не обґрунтувала, чому воно не може бути виконане у межах виконавчого провадження.

Такий підхід не відповідає призначенню судового контролю.

Статті 382–382-3 КАС України не вимагають від особи доводити умисел посадових осіб боржника як обов’язкову передумову для зобов’язання подати звіт. На стадії встановлення контролю суд повинен з’ясувати, чи виконано рішення відповідно до його змісту. Питання про умисне невиконання може мати значення для подальшого застосування санкцій, але не звільняє суд від перевірки самого факту належного виконання.

Так само відсутність відкритого виконавчого провадження або можливість примусового виконання не перешкоджають установленню судового контролю. Це прямо випливає з оновленого процесуального регулювання.

«Право суду» не означає право не досліджувати докази

Суд першої інстанції обґрунтовував відмову тим, що встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду.

Апеляційна інстанція погодилася: установлення контролю справді є правом, а не безумовним обов’язком суду. Проте колегія зробила принципово важливе уточнення: для відмови суд зобов’язаний належним чином перевірити доводи заявника та навести переконливі підстави свого рішення.

У цій справі суддя Ширант А.А. використав тезу про дискреційне право суду як формальну підставу для відмови, не провівши необхідного дослідження обставин.

Ухвалу судді Ширанта А.А. було скасовано. Військову частину 9937 зобов’язано протягом трьох місяців подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення. На користь позивачки також стягнуто 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Хоча позивачка просила встановити десятиденний строк, апеляційний суд визначив максимальний передбачений законом строк — три місяці, пославшись на воєнний стан і вжиття військовою частиною певних заходів щодо виконання рішення.

Скасування цієї ухвали демонструє, що судовий контроль не може бути формальністю. Його завдання — забезпечити реальне виконання рішення саме в тому порядку й обсязі, які визначив суд, а не легалізувати розрахунок, односторонньо складений боржником.

Наталія Матвійчук, адвокат