Підставою для відкриття стали повідомлені відомості про російський паспорт дружини Блохіна, проживання дружини із дітьми в Євпаторії, що суддя приховував у декларації.
Служба безпеки України листом від 11.12.2025 № 14/5/3-6454 підтвердила інформацію про наявність громадянства рф у особи, персональні дані якої збігаються з даними громадянина України – дружини Блохіна А.А.
Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 24.11.2025 № 19/92993-25-Вих надала інформацію про перетин державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України Блохіним А.А. та його дружиною у період з 8.11.2017 по 24.11.2025.
За наданою інформацією Блохін А.А. у період з 2017 по 2021 роки неодноразово виїжджав з території України через пункт пропуску «Чонгар» до анексованого російською федерацією Кримського півострову.
Дружина судді за наданою інформацією у червні 2018 виїхала через пункт Чонгар на територію тимчасово окупованого Криму, після чого Державна прикордонна служба України не фіксувала її повернення на підконтрольну Україні територію.
За висновком Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та обставина, що дружина судді має громадянство російської федерації та тривалий час проживає з дітьми на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим створює підвищений конфліктно-етичний ризик, незалежно від того, чи є це формальним порушенням закону.
Для судді як носія публічної влади це може нести потенційну вразливість до зовнішнього впливу та викликати обґрунтовані сумніви у його незалежності з огляду на особисті та сімейні інтереси.
Навіть за відсутності доведеного впливу, етичний стандарт вимагає уникнення самої можливості такого впливу.
В умовах збройної агресії російської федерації проти України суспільство очікує від суддів підвищеної чутливості до питань національної безпеки.
Суспільство має право очікувати, що суддя, який здійснює правосуддя іменем України, не має тісних зв’язків з державою-агресором. Недекларування суддею майна на тимчасово окупованих територіях або наявність у члена сім’ї громадянства держави-агресора може підірвати довіру до всієї судової гілки влади.
Суддя з огляду на свій статус має розуміти ті наслідки і ризики, з якими пов’язується постійне проживання його родини та тимчасово окупованій території.
У цьому випадку йдеться не про встановлені законом обмеження, а про ті добровільні обмеження, які беруть на себе судді з метою підтримання високого статусу судді та авторитету правосуддя загалом. Зрештою, йдеться про підтримку загальнодержавних цінностей. Суддя має не допустити враження у суспільства, що судді у будь-який спосіб визнають юрисдикцію держави-агресора над тимчасово окупованою територією України чи потурають порушенню такою державою прав людини на тимчасово окупованих територіях, або ж думки про те, що окупація території України не змінює звичних правовідносин між державою-агресором та Україною.
