7 липня 2026 року Перший апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі №200/7652/25 у спорі щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Апеляційний суд повністю погодився з ключовими доводами апеляційної скарги представника позивача, скасував рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та зобов'язав військову частину виплачувати позивачу індексацію-різницю у розмірі 4463,15 грн щомісячно за період з 1 березня 2018 року по 29 серпня 2020 року.
Фактично мова йде про стягнення понад 130 тисяч гривень, без урахування компенсації втрати частини доходів та інших можливих виплат.
Суд першої інстанції допустив помилку
Донецький окружний адміністративний суд визнав право позивача на індексацію, однак в частин виплати індексації-різниці присудив 1787, 63 грн щомісячно.
Саме ця частина рішення була оскаржена адвокатом.
Апеляційний суд погодився, що суд першої інстанції:
- неповно встановив обставини справи;
- неправильно застосував норми матеріального права;
- зробив помилкові висновки щодо спірних правовідносин.
Суд підтвердив одну з найважливіших позицій Верховного Суду
Апеляційний суд детально навів алгоритм застосування пункту 5 Порядку №1078.
Якщо:
- підвищення доходу перевищує суму можливої індексації — індексація не виплачується;
якщо ж
- підвищення доходу менше суми можливої індексації,
працівнику повинна виплачуватися індексація-різниця до наступного підвищення посадового окладу.
Саме цей алгоритм давно сформований у практиці Верховного Суду, однак на практиці його й досі нерідко ігнорують.
Найцікавіше — адвокат довів необхідність включення винагороди за постановою №889
Саме цей епізод справи заслуговує на окрему увагу.
Під час розрахунку військова частина не врахувала щомісячну додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів №889.
Представник позивача довів, що такий підхід суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду.
Апеляційний суд повністю підтримав цей аргумент.
У постанові прямо зазначено, що:
- підзаконні інструкції не можуть звужувати права, гарантовані законом;
- застосуванню підлягають Закон №2011-XII та постанова Кабінету Міністрів №889;
- щомісячна винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.
Саме цей висновок кардинально вплинув на подальший розрахунок.
Робота адвоката: не просто посилання на практику, а власний фінансовий розрахунок
Особливістю цієї справи стало те, що представник позивача не обмежився загальними доводами щодо незаконності дій військової частини.
Фактично суд отримав уже готовий алгоритм розрахунку.
Було послідовно доведено:
- який дохід необхідно враховувати;
- які складові грошового забезпечення підлягають включенню;
- який базовий місяць застосовується;
- якою є величина приросту індексу споживчих цін;
- якою є сума можливої індексації;
- чому підвищення доходу не перекриває індексацію.
Суд фактично підтвердив правильність розрахунків сторони позивача
У багатьох подібних справах суди обмежуються загальними висновками про необхідність здійснення перерахунку.
У цій справі апеляційний суд пішов значно далі.
Він:
- сам визначив величину індексу споживчих цін;
- перевірив формулу розрахунку;
- визначив конкретний розмір індексації;
- поклав його в основу резолютивної частини постанови.
Це суттєво спрощує виконання рішення та мінімізує ризик нових спорів під час його реалізації.
Суд першої інстанції визнав право позивача лише на 1787,36 грн щомісячно, тоді як за результатами апеляційного перегляду, завдяки доводам представника позивача, суд встановив, що належний розмір індексації-різниці становить 4463,15 грн щомісячно.
Практичне значення постанови
Постанова ще раз підтверджує кілька важливих висновків:
- індексація після березня 2018 року не припинялася автоматично;
- винагорода за постановою №889 повинна враховуватися при визначенні розміру грошового забезпечення;
- роботодавець зобов'язаний здійснювати повний розрахунок відповідно до абзаців 3, 4 та 6 пункту 5 Порядку №1078;
- якщо підвищення доходу менше суми можливої індексації, військовослужбовець має право на індексацію-різницю.
Ця постанова є гарним прикладом того, що результат адміністративної справи залежить не лише від наявності права, а й від того, наскільки ретельно сформована правова позиція.
У цій справі саме наполеглива робота представника позивача — аналіз практики Великої Палати Верховного Суду, доведення необхідності включення винагороди за постановою №889 до складу грошового забезпечення та детальний розрахунок індексації — дозволили виправити помилку суду першої інстанції. Апеляційний суд не лише погодився з юридичними аргументами, а й використав їх як основу для ухвалення нового рішення, яке забезпечило військовослужбовцю реальний захист його соціальних прав.
Наталія Матвійчук, адвокат.
