Продовжую розповідати про процесуальні перешкоди, з якими стикаюся, захищаючи права клієнтів у Харківському окружному адміністративному суді. Нова постанова апеляційного суду показує ціну такого правосуддя: час адвоката витрачається на виправлення судової помилки, а людина продовжує чекати розгляду свого позову.
6 листопада 2026 року Другий апеляційний адміністративний суд задовольнив мою апеляційну скаргу у справі № 520/30328/26 та скасував ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2026 року, постановлену суддею В.М. Чучком. Позов було повернуто через відсутність власноручного підпису на адвокатському ордері, доданому до електронно підписаної позовної заяви.
Підпис був. Суд вимагав ще й власноручний
Позов подано через підсистему «Електронний суд» із накладенням електронного підпису адвоката. Ордер додано до цієї заяви. Однак суд першої інстанції визнав його неналежним підтвердженням повноважень через відсутність окремого власноручного підпису.
Апеляційний суд прямо не погодився з таким підходом.
Рішенням Ради адвокатів України від 8 червня 2024 року № 36 Положення про ордер доповнено підпунктом 12.15. Він передбачає, що ордер вважається підписаним, зокрема, коли електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.
Отже, відсутність зображення власноручного підпису за таких умов не означає відсутності підпису в юридичному розумінні. Електронний спосіб підписання має враховуватися при перевірці повноважень.
У цій справі апеляція визнала поданий ордер належним доказом повноважень представника відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України.
Питання, на яке вже відповів Верховний Суд
В апеляційній постанові наведено висновки Верховного Суду у справах № 388/2167/24 від 21 травня 2025 року, № 620/1979/25 від 11 вересня 2025 року, № 456/104/25 від 23 жовтня 2025 року та № 466/964/25 від 19 листопада 2025 року.
Як зазначила апеляційна колегія, якщо ордер додано до документа, посвідченого електронним підписом, окремий власноручний підпис на ордері не вимагається.
На момент повернення позову відповідні зміни існували понад два роки.
Хто поверне витрачений час?
Для судової статистики ця історія може виглядати як звичайне скасування ухвали. Для клієнта й адвоката вона означає додаткову роботу та очікування.
Потрібно проаналізувати повернення позову, підготувати апеляційну скаргу, викласти вже відомі правові аргументи та дочекатися рішення. Усе це — заради можливості продовжити розгляд первісного звернення.
Я оцінюю такий формалізм як процесуальне знущання з людини, яка прийшла до суду по захист. Це моя оцінка наслідків конкретного рішення. Встановлений апеляцією факт полягає в іншому, цілком юридично визначеному: суд першої інстанції неправильно повернув позов, і його ухвалу скасовано.
Право на оскарження дозволило виправити помилку. Але саме існування апеляції не виправдовує створення перешкоди, якої за належного застосування чинних правил не мало бути.
Апеляційну скаргу задоволено, справу направлено для продовження розгляду. Питання про право клієнта на заявлені виплати цією постановою не вирішувалося.
Суд має перевіряти повноваження представника з урахуванням чинного регулювання та правових висновків Верховного Суду. Коли належно поданий електронний документ стає приводом для повернення позову, цифровізація судочинства втрачає практичний сенс.
Я продовжуватиму оскаржувати такі рішення та публічно висвітлювати їхні наслідки. Адже за кожною скасованою ухвалою стоїть людина, для якої додаткові тижні очікування мають реальну ціну.
Наталія Матвійчук, адвокат
