Військовослужбовець виграв справу про належні йому виплати. Проте під час виконання рішення військова частина утримала ПДФО без компенсації, застосувала військовий збір 5% і навіть оподаткувала відшкодування витрат на адвоката. Це стало підставою для нового судового спору.

3 листопада 2026 року Житомирський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №240/27614/26, яким визнав такі дії військової частини протиправними.

Як виник спір

У попередній справі №240/932/26 суд зобов’язав військову частину нарахувати та виплатити позивачу:

• грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна;
• компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій;
• компенсацію втрати частини доходів через порушення строків виплати.

Крім того, за результатами розгляду справи в першій та апеляційній інстанціях на користь позивача було присуджено загалом 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Під час виконання цих рішень військова частина утримала з виплат ПДФО та військовий збір за ставкою 5%. Податкові утримання були здійснені також із присуджених судових витрат.

Заперечуючи проти нового позову, відповідач посилався на те, що на момент розрахунку позивач уже не мав статусу військовослужбовця. Однак суд цей аргумент відхилив.

ПДФО: визначальним є зв’язок виплати зі службою

Суд застосував пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Порядок №44 передбачає компенсацію утриманого податку також особам, звільненим зі служби, якщо право на відповідні виплати вони набули у зв’язку з виконанням обов’язків під час її проходження. Компенсація має відповідати сумі утриманого ПДФО та виплачуватися одночасно з відповідним грошовим забезпеченням.

Отже, необхідно розрізняти утримання податку та обов’язок компенсувати його суму. У цій справі суд визнав протиправним утримання ПДФО саме без здійснення рівноцінної та повної компенсації.

Логіка рішення послідовна: якби військова частина своєчасно виконала свої обов’язки, позивач отримав би належні кошти разом із компенсацією податку. Несвоєчасний розрахунок не може позбавляти його цієї гарантії.

На підтвердження такого підходу суд послався на постанови Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №812/1048/17 та від 29 липня 2020 року у справі №814/142/17.

За результатами розгляду військову частину зобов’язано здійснити перерахунок і виплатити повну компенсацію ПДФО, утриманого зі спірних виплат за попередніми судовими рішеннями.

Військовий збір: чому суд застосував 1,5%

Іншим предметом спору стало застосування військового збору за ставкою 5%.

Суд проаналізував як спеціальні положення щодо оподаткування виплат військовослужбовцям, так і перехідні правила Закону України №4015-IX.

Пункт 2 розділу II цього Закону передбачає: доходи, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання ним чинності, оподатковуються за попередньою ставкою військового збору незалежно від дати фактичної виплати, крім прямо передбачених Податковим кодексом випадків. Закон набрав чинності 1 грудня 2024 року.

Окремо законодавець зберіг ставку 1,5% для визначених законом доходів військовослужбовців та працівників відповідних військових формувань, зокрема Державної прикордонної служби України.

У розглянутій справі право на основні виплати було пов’язане зі службою до звільнення у 2019 році. Оцінивши обставини та наведені норми, суд визнав застосування ставки 5% неправомірним і зобов’язав здійснити перерахунок за ставкою 1,5%.

Різниця становить 3,5 відсоткового пункту відповідної бази оподаткування.

Витрати на адвоката: суд зобов’язав повернути утримане

Самостійне значення має висновок щодо 8 000 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Військова частина включила ці кошти до оподатковуваного доходу та утримала з них ПДФО і військовий збір.

Посилаючись на статті 134 та 139 КАС України, суд дійшов висновку, що відшкодування відповідачем судових витрат не є доходом у розумінні проаналізованих ним норм податкового законодавства.

Тому суд зобов’язав військову частину перерахувати присуджені 8 000 грн без утримання ПДФО та військового збору і виплатити недоотриману частину з урахуванням уже сплаченого.

Ця справа показує, як податкові утримання можуть зменшити результат уже виграного спору. Особливо відчутною є ситуація, коли людині доводиться повторно звертатися до суду, щоб отримати повністю навіть присуджене відшкодування витрат на попередній судовий захист.

Рішення також підтверджує практичну необхідність перевіряти довідки-розрахунки та банківські виплати після виконання судового рішення. Звільнення зі служби та пізня дата розрахунку не дають військовій частині підстав автоматично відмовляти в компенсації ПДФО або застосовувати до всіх коштів однаковий порядок оподаткування.

Адвокат Наталія Матвійчук