23 липня 2026 року Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №400/4726/26, яким визнав незаконним зупинення державним виконавцем виконавчого провадження щодо виплати військовослужбовцю компенсації за неотримане речове майно.
На перший погляд справа стосувалася лише дій державного виконавця. Проте фактично суд відповів на значно ширше питання: чи може військова частина під час воєнного стану не виконувати рішення суду, посилаючись на спеціальний мораторій Закону «Про виконавче провадження»?
У чому полягав спір
Після набрання законної сили рішенням суду були відкриті два виконавчі провадження щодо військової частини.
Одне з них стосувалося виплати:
- компенсації за неотримане речове майно;
- компенсації за невикористані щорічні відпустки.
Через декілька днів державний виконавець виніс постанову про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо компенсації за неотримане речове майно, мотивуючи це тим, що боржником є військова частина, а пункт 10-2 Прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження» передбачає спеціальні обмеження під час воєнного стану.
Суд застосував змістовний, а не формальний підхід
Ключовим висновком рішення стало те, що суд не обмежився буквальним тлумаченням Закону.
Він проаналізував правову природу спірних виплат.
Суд зазначив, що компенсація вартості речового майна та компенсація за невикористані відпустки є складовими державних гарантій проходження військової служби.
Вони мають обов'язковий характер, виплачуються саме військовою частиною та безпосередньо пов'язані з проходженням служби.
Тому такі виплати охоплюються поняттям грошового забезпечення військовослужбовців та законодавством про оплату праці.
Конституційний Суд допоміг визначити правову природу виплат
Суд послався на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013.
У цьому рішенні Конституційний Суд наголосив, що поняття:
- «заробітна плата»;
- «оплата праці»
є рівнозначними у контексті реалізації права особи на отримання належних їй виплат.
Саме цей висновок був використаний адміністративним судом для доведення того, що компенсації, присуджені військовослужбовцю, не можуть розглядатися як "інші" виплати, які дозволено блокувати під час воєнного стану.
Пункт 10-2 Прикінцевих положень Закону «Про виконавче провадження» справді дозволяє зупиняти виконання багатьох рішень щодо військових частин.
Проте із цього правила закон прямо робить виняток для:
- заробітної плати;
- грошового забезпечення;
- його перерахунку;
- забезпечення житлом.
Суд дійшов висновку, що компенсація за речове майно та невикористані відпустки фактично належать саме до цієї категорії.
Отже, державний виконавець не мав права застосовувати мораторій.
Не менш цікавою є друга частина рішення.
Адвокат, який представляв стягувача, просив надсилати постанови виконавця на офіційну електронну адресу, оскільки мав зареєстрований електронний кабінет у ЄСІТС.
Державний виконавець натомість направив постанову рекомендованим листом клієнту, а адвокату переслав її електронною поштою лише майже через місяць.
Суд визнав такі дії незаконними.
На його думку, після внесення змін до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження особам, які мають електронний кабінет у ЄСІТС, повинні надсилатися саме в електронній формі.
Надсилання лише поштової кореспонденції вже не відповідає вимогам закону.
Наталія Матвійчук, адвокат
