Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі №400/806/26 є одним із найбільш показових рішень останнього часу у спорах щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Суд не лише підтвердив право військовослужбовця на отримання індексації за період служби, а й зробив принципово важливий висновок щодо іншого питання, яке роками залишалося предметом неоднакової судової практики, — права на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з багаторічною затримкою виплати індексації.
Фактично апеляційний суд виправив помилку суду першої інстанції, який визнав вимоги про компенсацію передчасними.
У чому полягав спір
Позивач проходив військову службу у чотирьох військових частинах у період з 2017 по 2020 роки.
Позовом було заявлено вимоги:
- про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування індексації;
- про нарахування індексації із застосуванням базового місяця січня 2008 року;
- про виплату індексації-різниці після березня 2018 року;
- про стягнення компенсації втрати частини доходів;
- про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції задовольнив основні вимоги щодо індексації, однак відмовив у компенсації втрати частини доходів, мотивуючи це тим, що індексація ще фактично не була виплачена, а тому право на компенсацію начебто ще не виникло.
Саме ця частина рішення стала предметом апеляційного перегляду.
Чому рішення першої інстанції було помилковим
Апеляційний суд прямо зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Колегія суддів детально проаналізувала положення Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 і дійшла висновку, що компенсація є похідним наслідком прострочення виплати належного доходу.
При цьому вирішальне значення має саме факт існування права на відповідний дохід, а не те, чи був він формально нарахований роботодавцем.
Суд прямо зазначив:
право на компенсацію виникає незалежно від того, чи були відповідні суми попередньо нараховані роботодавцем, якщо вони підлягають нарахуванню, у тому числі на підставі судового рішення.
Фактично суд ще раз підтвердив сформовану Верховним Судом правову позицію, яка вже декілька років послідовно застосовується у подібних спорах.
Суд підтвердив сталість практики Верховного Суду
Особливу увагу привертає те, що апеляційний суд навів значний перелік постанов Верховного Суду, починаючи ще з 2018 року.
Серед них:
- №822/1110/16;
- №822/1731/16;
- №803/203/17;
- №816/379/16;
- №280/676/19;
- №240/11882/19;
- №240/6583/20;
- №420/7633/20;
- №120/9475/21-а;
- №400/5837/23;
- №240/18489/23;
- №280/5397/19;
- №755/15005/23.
Таким чином, апеляційний суд фактично продемонстрував, що сьогодні вже існує стала і послідовна практика Верховного Суду щодо права на компенсацію навіть тоді, коли саме право на виплату доходу встановлюється рішенням суду.
Компенсація не є новою виплатою
Одним із найбільш важливих висновків постанови є правильне розуміння правової природи компенсації.
Компенсація не є окремою соціальною гарантією.
Вона не є штрафом для державного органу.
Вона не є премією чи додатковою виплатою.
Її єдина мета — компенсувати громадянину втрату купівельної спроможності коштів, які він повинен був отримати багато років тому.
Саме тому її виплата прямо пов'язана із простроченням виконання обов'язку щодо виплати належного доходу.
Індексація військовослужбовця повинна була бути виплачена ще у 2017–2020 роках.
Фактично ж вона буде виплачуватися лише після завершення судового процесу.
За цей час інфляція істотно зменшила реальну вартість цих коштів.
Саме для відновлення майнового становища особи закон і передбачає механізм компенсації.
Суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи
Не менш цікавою є оцінка апеляційного суду процесуальних порушень.
Колегія прямо зазначила, що місцевий суд:
- не встановив усіх фактичних обставин;
- не перевірив доводи позивача;
- не надав належної правової оцінки спірним правовідносинам;
- неправильно застосував норми матеріального права.
Саме ці обставини стали підставою для часткового скасування рішення відповідно до статей 315 та 317 КАС України.
Практичне значення цього рішення виходить далеко за межі конкретної справи.
Фактично апеляційний суд ще раз підтвердив три важливі правові висновки.
По-перше, компенсація втрати частини доходів належить і тоді, коли основний дохід буде нарахований лише на виконання судового рішення.
По-друге, ненарахування індексації державним органом не позбавляє особу права на компенсацію.
По-третє, суди першої інстанції повинні враховувати сформовану практику Верховного Суду та не можуть ігнорувати її без належного мотивування.
Для тисяч військовослужбовців, які сьогодні лише завершують судові процеси щодо індексації грошового забезпечення, це рішення є ще одним переконливим аргументом на користь того, що разом із самою індексацією вони мають право вимагати і компенсацію втрати частини доходів за весь період прострочення її виплати.
Наталія Матвійчук, адвокат
