В продовження до попередньої статті за матеріалами справи №200/9725/25 щодо строків звернення до суду військовослужбовця  про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно в іншій справі № 400/12576/25 П’ятим апеляційним судом зроблено такий висновок.

Суд першої інстанції у справі № 400/12576/25  повернув позов, вважаючи, що позивач пропустив тримісячний строк, передбачений ст. 233 КЗпП України.

Однак апеляційний суд скасував цю ухвалу та направив справу на продовження розгляду.

Позиція апеляційного суду.

Апеляційний суд фактично не став глибоко входити в конституційний вимір спору, зосередившись на базовій процесуальній помилці: суд першої інстанції не встановив момент, з якого починається перебіг строку звернення до суду.

Апеляційний суд підтвердив актуальну позицію Верховного Суду:

• тримісячний строк застосовується і до публічної служби;
• він обчислюється:
• або з моменту отримання інформації про виплати,
• або з моменту, коли особа повинна була дізнатися про порушення.

Водночас суд зробив важливе застереження:

Рішення Конституційного Суду від 11.12.2025 не має зворотної дії

Тобто:

• до правовідносин, що виникли раніше — застосовується стара редакція закону;
• тримісячний строк формально зберігається.

Окрема думка: конституційний прорив, який проігнорувала більшість

Окрема думка судді П’ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 400/12576/25 кардинально змінює акценти справи.

Суддя погоджується з результатом (скасування ухвали), але:

👉 повністю не погоджується з мотивацією.

Головний аргумент: неконституційність строку

Суддя прямо вказує - тримісячний строк звернення до суду у спорах про оплату праці — неконституційний.

І це не просто позиція — це висновок Конституційного Суду.

Ключове питання: який закон застосовувати?

Суддя формулює фундаментальну проблему: чи може суд застосовувати норму, яка на момент розгляду вже визнана неконституційною?

Його відповідь — однозначна:

❌ Ні, не може.

Аргументація:

• неконституційна норма втрачає легітимність;
• суди повинні застосовувати лише норми, що відповідають Конституції;
• інакше — порушується право на доступ до правосуддя.

Пріоритет Конституції над формальною чинністю норм

Окрема думка фактично формує інший стандарт: навіть якщо норма діяла раніше, але на момент розгляду вона визнана неконституційною — вона не підлягає застосуванню.

Це наближає українську практику до:

• доктрини прямої дії Конституції;
• стандартів ЄСПЛ щодо доступу до суду.

Практичне значення для юристів

Ця справа — значно ширша, ніж індивідуальний спір.

Тепер можна прямо посилатися на:

• неконституційність строків;
• порушення права на доступ до суду.

Висновок

Ця справа демонструє дві паралельні реальності українського адміністративного судочинства:

• одна — формально-процесуальна (позиція більшості);
• інша — конституційно-орієнтована (окрема думка).

І якщо перша лише виправляє помилки, то друга — змінює правила гри.

👉 Ключовий сигнал: право на оплату праці та доступ до суду не можуть бути обмежені формальними строками.

Саме ця ідея, висловлена в окремій думці, має всі шанси стати новим стандартом судової практики.

                                                                                                                                              Адвокат Наталія Матвійчук