Останніми роками дедалі частіше трапляються ситуації, коли державні органи, попри набрання рішенням суду законної сили та відкриття виконавчого провадження, місяцями або навіть роками не виконують судові рішення.

При цьому багато стягувачів помилково вважають, що єдиним механізмом впливу залишається накладення штрафів державним виконавцем.

Однак законодавство передбачає ще один механізм — кримінальну відповідальність за статтею 382 Кримінального кодексу України.

Саме такий підхід був реалізований у справі, де після тривалого невиконання рішення адміністративного суду щодо військової частини адвокат звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення командиром військової частини.

Виконавче провадження не дало результату

Рішення адміністративного суду набрало законної сили та було передано на примусове виконання.

Державний виконавець відкрив виконавче провадження, направив боржнику вимогу про виконання рішення, після чого двічі наклав штрафи відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання рішення без поважних причин. Незважаючи на застосовані заходи примусового виконання, рішення суду фактично залишилося невиконаним.

Ця обставина стала ключовою для подальшого звернення до правоохоронних органів як з боку державного виконавця, так і з боку адвоката стягувача.

Чому було подано заяву саме за статтею 382 КК України

У заяві про кримінальне правопорушення було наведено детальне обґрунтування того, що всі необхідні елементи складу злочину могли бути наявні.

Зокрема, було зазначено:

• рішення суду набрало законної сили;
• боржник був належним чином повідомлений про необхідність його виконання;
• державний виконавець відкрив виконавче провадження;
• боржник отримав усі постанови державного виконавця;
• штрафи за невиконання рішення були накладені двічі;
• жодних об'єктивних причин неможливості виконання рішення не наведено;
• рішення продовжувало залишатися невиконаним протягом тривалого часу.

Особливу увагу в заяві приділено практиці Верховного Суду щодо складу злочину, передбаченого статтею 382 КК України, а також висновку про те, що цей злочин є триваючим і може полягати у тривалому умисному невиконанні судового рішення.

Поліція проігнорувала вимоги статті 214 КПК України

Попри отримання заяви, Краматорське районне управління поліції не внесло відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин, як того прямо вимагає стаття 214 КПК України.

Фактично правоохоронний орган залишив заяву без належного процесуального реагування.

Саме це стало підставою для звернення зі скаргою до слідчого судді.

Суд нагадав поліції просту процесуальну істину

Розглянувши скаргу, слідчий суддя у справі № 175/9916/26 дійшов принципового висновку.

Суд підкреслив, що стаття 214 КПК України не дозволяє слідчому або прокурору попередньо оцінювати достатність доказів чи обґрунтованість заяви про кримінальне правопорушення.

Після отримання заяви правоохоронний орган має лише один обов'язок — невідкладно внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування. Лише в межах такого розслідування може вирішуватися питання про наявність або відсутність складу кримінального правопорушення.

Саме тому слідчий суддя визнав бездіяльність поліції протиправною та зобов'язав уповноважену особу Краматорського районного управління поліції внести відповідні відомості до ЄРДР.

Однак навіть після постановлення слідчим суддею ухвали про зобов'язання внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань проблема не була остаточно вирішена. На момент підготовки цієї статті відомості до ЄРДР так і не внесено, а заявнику не надано витяг з ЄРДР, як цього вимагає кримінальне процесуальне законодавство. Фактично заявник змушений і надалі контролювати виконання ухвали слідчого судді з боку Краматорського районного управління поліції та вживати додаткових заходів для забезпечення її реального виконання.

Така ситуація наочно демонструє одну із системних проблем українського правосуддя: навіть після отримання судового рішення особа нерідко змушена витрачати додатковий час і ресурси, щоб домогтися його фактичного виконання. Невиконання судових рішень або їх тривале виконання підриває авторитет судової влади, ставить під сумнів ефективність гарантій права на судовий захист та негативно впливає на міжнародний імідж України як правової держави.

                                                                                                                                    Адвокат Наталія Матвійчук