Після ухвалення 10 липня 2026 року рішення у справі №990/80/25 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду про відмову у задоволенні позову щодо скасування санкцій, застосованих Указом Президента України №81/2025, справа продовжується.
13 липня 2026 року представник позивача подав апеляційну скаргу без очікування виготовлення повного тексту рішення. У скарзі було зазначено, що мотиви незаконності рішення будуть викладені пізніше — після отримання його повного тексту.
15 липня 2026 року Суддя Великої Палати Верховного Суду Наталія Мартинюк залишила апеляційну скаргу без руху.
Причина була суто процесуальною.
Суд звернув увагу, що скарга не відповідала вимогам пункту 6 частини другої статті 296 КАС України, оскільки фактично не містила:
- доводів незаконності рішення;
- посилань на порушення норм права;
- аналізу неправильного встановлення обставин;
- оцінки доказів.
23 липня 2026 року позивач подав апеляційну скаргу у новій редакції, усунувши недоліки.
27 липня 2026 року у справі виникла ще одна цікава процесуальна ситуація.
Суддя Великої Палати Верховного Суду Олег Кривенда заявив самовідвід.
Підставою він назвав власну участь у 2016 році у роботі Пленуму Верховного Суду України, який звертався до Конституційного Суду щодо конституційності окремих положень Закону «Про судоустрій і статус суддів».
Крім того, суддя послався на:
- власну багаторічну публічну позицію щодо судової реформи;
- участь у професійних дискусіях;
- неможливість здійснювати правосуддя протягом тривалого часу внаслідок дії законодавчих змін, які згодом були визнані неконституційними;
- рішення Конституційного Суду України №2-р/2020;
- рішення ЄСПЛ у справі «Гуменюк та інші проти України».
Попри наведені обставини, Велика Палата дійшла висновку, що вони не свідчать про існування реального або об'єктивно виправданого сумніву в неупередженості судді та відмовила у відводі.
Суд зазначив кілька принципових моментів.
По-перше, голосування судді за конституційне подання було здійсненням його службових повноважень як члена Пленуму Верховного Суду України.
По-друге, професійна критика окремих положень закону не означає негативного ставлення до особи Президента, який свого часу був ініціатором відповідного законопроєкту.
По-третє, Закон №1402-VIII ухвалювався Верховною Радою України, а тому незгода із законодавчим регулюванням не може автоматично трансформуватися у сумнів щодо безсторонності під час розгляду справи за участю Президента України.
Суд також наголосив, що відсутні будь-які докази особистого конфлікту між суддею та позивачем або іншої заінтересованості у результаті спору.
Того ж дня після вирішення питання самовідводу Велика Палата відкрила апеляційне провадження.
Наталія Матвійчук, адвокат
