7 жовтня 2026 року Другий апеляційний адміністративний суд у справі №200/7469/25 залишив у силі штраф командиру військової частини за результатами розгляду звітів про виконання судового рішення.

Для військовослужбовця виграти справу про належні виплати часто означає лише розпочати наступний етап боротьби. Після рішення з’являються пояснення про відсутність фінансування, необхідність отримання архівних документів, погодження з вищим командуванням. Минають місяці, подаються звіти, але грошей людина не отримує.

У справі мого клієнта суди перевірили, що саме стоїть за такими поясненнями.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року військові частини зобов’язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, зокрема індексацію-різницю в розмірі 4 036,41 грн на місяць за визначені рішенням періоди.

За встановленими апеляційним судом обставинами, рішення набрало законної сили 13 лютого 2026 року. На момент накладення штрафу 30 липня рішення залишалося невиконаним понад п’ять місяців.

Судовий контроль також не почався одразу зі штрафу. Ще 27 лютого суд зобов’язав відповідачів подати звіт, а 22 квітня повторно вимагав виконати відповідну ухвалу. Після зміни територіальної підсудності справ Донецького окружного адміністративного суду питання виконання розглядав уже Харківський окружний адміністративний суд.

7 липня ХОАС замінив боржника — військову частину А4165 — її правонаступником, військовою частиною А2120, та встановив десятиденний строк для подання звіту.

Проте зміст поданих документів не переконав суд у належному виконанні рішення.

Чому суд відмовив у прийнятті звітів

Військова частина посилалася на відсутність фінансування, передачу документів до архіву та необхідність подальших погоджень. Однак у звітах не було головного: розрахунку належних позивачу сум, обґрунтованого строку виконання та документального підтвердження конкретних заходів.

Звіт від 7 липня фактично повідомляв, що нарахування буде здійснено після надходження фінансування.

Апеляційний суд звернув увагу, що звіт не містив конкретних відомостей про звернення до розпорядника бюджетних коштів: їхніх дат, змісту, результатів та підтвердних документів.

У звіті від 20 липня військова частина повідомила, що готується запит до архіву. Після отримання архівної інформації та дозволу вищого командування вона планувала провести розрахунок, звернутися за фінансуванням і виконати рішення.

Однак доказів направлення запиту до архіву та звернення до іншої військової частини щодо дозволу чи виділення фінансування до звіту не додали. Єдиним доданим документом була довідка про відсутність фінансування за КЕКВ 2800.

Таким чином, суд отримав опис запланованих дій без належного підтвердження їх здійснення.

Важливо правильно розуміти цей висновок. Сам факт того, що рішення ще не виконане, не означає, що будь-який звіт обов’язково має бути відхилений. Стаття 382-2 КАС України передбачає зазначення обставин, які ускладнюють виконання, заходів для їх усунення та орієнтовних строків виконання з обґрунтуванням.

Штраф — особисто керівнику

Ухвалою від 30 липня 2026 року ХОАС відмовив у прийнятті звітів та наклав на командира військової частини штраф 66 560 грн — двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Половина цієї суми — 33 280 грн — підлягає стягненню на користь позивача, інша половина — до Державного бюджету України.

Одночасно військовій частині встановлено двомісячний строк для подання нового звіту.

Другий апеляційний адміністративний суд залишив цю ухвалу без змін. Апеляційну скаргу військової частини відхилено.

Це має практичне значення: відповідальність за неналежне виконання судового рішення покладено персонально на керівника суб’єкта владних повноважень. Водночас штраф не замінює заборгованість перед військовослужбовцем. Обов’язок нарахувати та виплатити присуджене зберігається.

У постанові суд застосував частину третю статті 382-3 КАС України, яка передбачає накладення штрафу на керівника у разі відмови у прийнятті звіту.

Для рішень про виплати значення мають докази не лише відсутності бюджетних асигнувань, а й того, що керівник ужив усіх необхідних заходів для їх встановлення. Суд має оцінити, чи були ці заходи достатніми та вичерпними.

Отже, довідка про відсутність фінансування не є універсальним виправданням. Вона повинна супроводжуватися доказами реальної роботи з виконання рішення.

Так само апеляційний суд зазначив, що воєнний стан та участь командира в заходах із забезпечення національної безпеки й оборони не скасовують конституційного принципу обов’язковості судового рішення.

При цьому обставини діяльності військової частини суд урахував: залишив штраф у мінімальному передбаченому розмірі та погодився з наданням двомісячного строку для нового звіту.

Але ухвала і її апеляційний перегляд — лише пів біди

Постанова у справі №200/7469/25 демонструє, що судовий контроль може мати реальні наслідки. Однак навіть підтверджений апеляцією штраф ще потрібно стягнути, а для цього необхідно отримати належний виконавчий документ.

І саме тут у практиці роботи з Харківським окружним адміністративним судом виникає наступна перешкода: отримання паперових виконавчих документів та їх направлення стягувачам або представникам.

Йдеться про конкретні випадки відмови в оформленні, видачі чи поштовому направленні документів, через які доводиться звертатися до суду з новим позовом — тепер уже до самого ХОАС.

Показовим є рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року у справі №520/11934/26. За обставинами, викладеними в моєму попередньому огляді цього рішення, Полтавський суд визнав протиправною відмову ХОАС у поштовому направленні документів та зобов’язав надіслати рекомендованим відправленням копію рішення з відміткою про набрання законної сили й виконавчі листи. Тобто для отримання документів після виграної справи знадобився окремий процес проти суду.

У моїй практиці є власний приклад — справа №520/28459/26.

В інтересах військовослужбовця я звернулася з позовом до ХОАС щодо відмови у видачі виконавчих документів у справі №200/920/26, викладеної в листі керівника апарату від 19 серпня 2026 року.

Позовні вимоги стосуються також неоформлення та невидачі документів для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року. Я прошу зобов’язати ХОАС оформити виконавчі документи й направити їх у паперовій формі поштою представнику позивача.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року справу №520/28459/26 передано до Полтавського окружного адміністративного суду.

Виникає замкнене коло: спочатку людина судиться з органом влади за належні виплати, потім домагається виконання через судовий контроль, захищає ухвалу в апеляції, а далі змушена судитися із судом за документи, необхідні для примусового виконання.

Судовий захист має завершуватися виконанням. І суд, який вимагає виконання від інших органів держави, повинен забезпечити стягувачу можливість отримати необхідні для цього документи.

Наталія Матвійчук, адвокат