Справи Донецького окружного адміністративного суду передали до Харкова. Суддів почали відряджати туди ж. Здавалося б, залишилася дрібниця — здійснювати правосуддя. Але саме з цією дрібницею, як випливає з офіційної відповіді Харківського окружного адміністративного суду, виникли проблеми.

З 1 червня 2026 року рішенням Вищої ради правосуддя №960/0/15-26 територіальну підсудність справ Донецького окружного адміністративного суду передано Харківському ОАС. Причому сама ВРП наголошувала на необхідності невідкладних заходів щодо відрядження суддів.

Масштаб операції був відомий заздалегідь. У Донецькому ОАС фактично перебували на посадах 37 суддів, 34 із яких здійснювали правосуддя. У Харківському ОАС — 30 суддів, із яких правосуддя здійснювали 28. А забезпечити належні матеріально-технічні умови Харківський суд повідомив про можливість лише для 10 відряджених суддів.

І тут починається найцікавіше.

Справи передали. Система — не впоралася

На мій інформаційний запит Харківський окружний адміністративний суд надав відповідь, яка фактично є готовим діагнозом проведеній «реорганізації правосуддя».

За законом усе виглядає бездоганно: передані справи мають реєструватися, потім автоматично розподілятися між суддями.

Але є невеличке «але».

Суд офіційно визнав наявність технічних проблем із синхронізацією даних між програмою судового діловодства та підсистемою «Електронний суд». Більше того, сформовані документи та відомості про стан розгляду справ через тривалий програмно-технічний збій можуть не відображатися в електронних кабінетах учасників.

Тобто юридично справа існує.

Фактично вона десь подорожує між інформаційними системами.

А її власник — учасник процесу — може лише здогадуватися, що з нею відбувається.

Найцікавіше міститься далі.

Харківський ОАС повідомляє, що при передачі справ із бази Донецького ОАС пакети обміну не відображаються у базі Харківського суду.

І суд прямо називає наслідок: це блокує їх оперативну реєстрацію та автоматизований розподіл.

А що з суддями, які вже розглядали ці справи?

Тут система демонструє ще одну особливість.

Здавалося б, логічно: якщо суддя Донецького ОАС уже роками розглядав справу, а потім його відрядили до Харківського ОАС разом із переданими справами, він може продовжити її розгляд.

Але ні.

Харківський суд пояснив, що автоматичного збереження раніше визначеного судді після зміни територіальної підсудності законодавство та правила автоматизованого розподілу не передбачають.

Передана справа повинна пройти первинну реєстрацію і новий автоматизований розподіл. Відряджені судді Донецького ОАС включаються до загального списку суддів Харківського ОАС і беруть участь у розподілі на рівних підставах.

Отже, суддя може переїхати до Харкова.

Його справа теж може переїхати до Харкова.

Але зустрітися там вони зовсім не зобов'язані.

У результаті справу, яку один суддя вже знає, може отримати інший суддя та почати знайомитися з багатотомними матеріалами фактично заново.

На момент зміни підсудності у Донецькому ОАС правосуддя здійснювали 34 судді. Харківський ОАС повідомив про можливість забезпечити належні матеріально-технічні умови для 10 суддів Донецького ОАС.

При цьому сама ВРП у рішенні про зміну підсудності зазначала, що належний розгляд справ може бути забезпечений за умови відрядження суддів суду, підсудність якого змінюється.

Тобто спочатку справи передали.

А питання, скільки суддів реально зможуть працювати з цим масивом справ у Харкові, продовжили вирішувати вже після запуску процесу.

Це приблизно як спочатку переселити багатоповерхівку, а потім почати з'ясовувати, скільки квартир є в новому будинку.

Хто перевіряв, чи система взагалі готова?

Стаття 6 Конвенції гарантує право на суд і розгляд справи упродовж розумного строку. Зміна територіальної підсудності відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону «Про судоустрій і статус суддів» є способом забезпечити продовження правосуддя, а не законною підставою поставити тисячі проваджень на технічну паузу.

Для учасника процесу не має принципового значення, як називається причина, через яку його справа не рухається: «зміна підсудності», «пакет обміну», «синхронізація баз», «відрядження суддів» чи «програмно-технічний збій».

Держава організовує судову систему — отже, держава повинна забезпечити її працездатність.

І тут виникають прості запитання.

Чи перевіряв хтось до 1 червня 2026 року, чи здатні інформаційні системи двох судів коректно передати та прийняти весь масив справ?

Чому справи передали раніше, ніж було фактично вирішено питання з достатньою кількістю суддів?

Скільки справ зараз зависло між базами двох судів?

Хто встановив строк усунення «тривалого програмно-технічного збою»?

І нарешті:

скільки місяців учасник справи повинен чекати, поки держава синхронізує власні бази даних, перш ніж це почне називатися порушенням права на суд?

Колапс, якого офіційно нібито немає

Найіронічніше, що для підтвердження проблеми вже не потрібно збирати десятки скарг адвокатів та позивачів.

Достатньо прочитати відповідь самого Харківського окружного адміністративного суду.

Справи необхідно реєструвати — але пакети обміну не відображаються.

Справи необхідно розподіляти — але збій блокує оперативний розподіл.

Учасники мають користуватися «Електронним судом» — але інформація там може не відображатися.

Суддів відряджають разом із передачею підсудності — але їхні справи автоматично за ними не зберігаються.

Для людини, яка місяцями чекає судового захисту, назва значно простіша: колапс доступу до правосуддя.

                            Наталія Матвійчук