Понад чотири роки Донецький окружний адміністративний суд працював у надзвичайно складних умовах воєнного стану. Попри втрату приміщень, евакуацію та постійні загрози, суд продовжував здійснювати правосуддя, а більшість адміністративних справ розглядалися у розумні строки.
Як адвокат, у провадженні цього суду я мала десятки справ. Незважаючи на всі об'єктивні труднощі, судді Донецького окружного адміністративного суду забезпечували безперервний розгляд адміністративних спорів.
Однак рішення Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року №960/0/15-26 про передачу територіальної підсудності Донецького окружного адміністративного суду до Харківського окружного адміністративного суду призвело до наслідків, які сьогодні вже можна назвати системним колапсом.
Працюючу систему просто зупинили
Будь-яка зміна підсудності повинна забезпечувати безперервність здійснення правосуддя.
На практиці сталося протилежне.
Після передачі підсудності:
- тисячі справ фактично перестали розглядатися;
- заяви сторін місяцями не реєструвалися;
- процесуальні строки перестали існувати;
- судді, які розпочали розгляд справ, не завжди продовжили їх слухати;
- сторони залишилися без будь-якого розуміння, хто взагалі буде розглядати їхні справи.
Саме ці питання стали предметом моїх численних звернень до Вищої ради правосуддя та Харківського окружного адміністративного суду.
Відповідей не було навіть на елементарні питання
У своєму адвокатському запиті я поставила прості питання:
- хто буде розглядати вже відкриті провадження;
- чи продовжать їх судді Донецького окружного адміністративного суду;
- що робити зі справами суддів, яких не відрядили;
- коли буде здійснено автоматизований розподіл.
Харківський суд фактично перестав приймати справи
Після зміни підсудності до Харківського окружного адміністративного суду були подані заяви про прийняття справ до провадження.
Вони тривалий час залишалися без будь-якої реакції.
Довелося окремо звертатися до голови суду зі скаргами щодо нереєстрації документів та вимагати проведення службового розслідування, оскільки навіть подані через систему «Електронний суд» заяви залишалися без руху.
Найцікавіше міститься у відповідях самої Вищої ради правосуддя
Саме відповіді Вищої ради правосуддя фактично підтвердили існування системної проблеми.
З них випливає кілька важливих висновків.
Суддів перевели лише частково
Спочатку Вища кваліфікаційна комісія суддів рекомендувала відрядити одинадцятьох суддів Донецького окружного адміністративного суду.
Однак станом на липень 2026 року Вища рада правосуддя відрядила лише частину суддів.
Частина була направлена до Харківського окружного адміністративного суду.
Один суддя — до Житомирського окружного адміністративного суду.
Щодо інших питання залишалися на розгляді або взагалі були залишені без розгляду.
Тобто вже на старті було очевидно, що далеко не всі судді, які слухали справи, продовжать їх розгляд.
Передача справ завершена, але їх ніхто не розглядає
Найбільш показовим є інше.
У відповіді Вищої ради правосуддя прямо зазначено, що станом на 20 липня 2026 року:
- фактично передано та прийнято 3577 справ і матеріалів;
- процес передачі практично завершений;
- однак цей масив справ не розподілений між працюючими суддями Харківського окружного адміністративного суду.
Причина, наведена у відповіді, — сукупність технічних причин та катастрофічне поточне навантаження.
Фактично це офіційне підтвердження того, що після передачі підсудності тисячі адміністративних справ залишилися без суддів.
Виникла ситуація, яку вже можна назвати судовим колапсом
Юридично Донецький окружний адміністративний суд уже не розглядає ці справи.
Харківський окружний адміністративний суд ще не здійснює їх повноцінний розгляд.
У результаті виникла ситуація, коли між двома судами опинилися тисячі адміністративних проваджень.
При цьому сторони процесу не мають жодного впливу на швидкість їх передачі чи розподілу.
Право на доступ до суду існує не лише на папері
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини гарантує право на розгляд справи незалежним судом упродовж розумного строку.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на судовий захист.
Однак коли:
- справа не розподіляється між суддями;
- процесуальні документи не розглядаються;
- судовий контроль за виконанням рішень фактично не здійснюється;
- сторони не знають, хто є суддею у їхній справі,
виникає серйозне питання щодо реальної ефективності доступу до правосуддя.
Чи була така реорганізація виправданою?
Найбільше запитання полягає навіть не у причинах зміни територіальної підсудності.
Питання в іншому.
Якщо Донецький окружний адміністративний суд фактично здійснював правосуддя, забезпечував розгляд великої кількості справ у розумні строки та мав сформовану систему роботи, то чи була належним чином оцінена спроможність Харківського окружного адміністративного суду прийняти додатково понад три з половиною тисячі справ без істотного порушення прав учасників процесу?
Відповіді Вищої ради правосуддя свідчать, що після передачі справ виникли значні організаційні труднощі, а розподіл значної кількості справ був відкладений через навантаження та технічні причини.
Проблема потребує системного вирішення
Сьогодні ця ситуація виходить далеко за межі окремих адміністративних справ.
Йдеться про функціонування механізму передачі підсудності в умовах воєнного стану.
Очевидно, що зміна територіальної підсудності сама по собі не повинна призводити до фактичної зупинки тисяч судових проваджень.
Передача справ має супроводжуватися одночасним вирішенням кадрових, організаційних та технічних питань, щоб судовий процес не переривався, а право людини на розгляд справи упродовж розумного строку залишалося реальним, а не декларативним.
Якщо після реорганізації працююча система припиняє виконувати свою основну функцію, це вже проблема не окремого суду, а всієї системи правосуддя.
https://matveychuk.com.ua/images/2026/Vidpovid%20VRP-1.jpg
https://matveychuk.com.ua/images/2026/Vidpovid%20VRP-2.jpg
Адвокат Наталія Матвійчук
