15 червня 2026 року Перший апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі №200/17045/21, яка має суттєве значення для практики застосування статті 382 КАС України та інституту судового контролю за виконанням судових рішень. Суд фактично підтвердив: якщо рішення не виконане, судовий контроль може і повинен застосовуватися незалежно від того, хто саме має здійснювати його фактичне виконання — сам боржник чи органи Казначейства.
Обставини справи
Ще у січні 2022 року Донецький окружний адміністративний суд задовольнив позов учасниці бойових дій до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради та стягнув на її користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 354 грн. Рішення набрало законної сили у лютому 2022 року.
Попри те, що минуло понад чотири роки після набрання рішенням законної сили, воно залишалося невиконаним. У зв'язку з цим представник позивачки звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення.
Однак суд першої інстанції відмовив у задоволенні такої заяви.
Позиція суду першої інстанції
Донецький окружний адміністративний суд виходив із того, що рішення про стягнення коштів підлягає виконанню через органи Державної казначейської служби, а тому підстав для застосування механізму судового контролю немає.
Фактично суд поставив спосіб виконання рішення вище за сам факт його невиконання.
Висновки апеляційного суду
Перший апеляційний адміністративний суд не погодився з таким підходом.
Колегія суддів нагадала, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання, а держава забезпечує їх виконання у встановленому законом порядку. Крім того, частина перша статті 382 КАС України прямо передбачає право суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду.
Апеляційний суд підкреслив, що:
підставою для застосування судового контролю є саме факт невиконання судового рішення та наявність обставин, які свідчать про бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо його виконання.
Найважливіший висновок постанови сформульований особливо чітко:
порядок виконання рішення суду (органом Казначейської служби чи самостійно відповідачем) не впливає на можливість встановлення судового контролю за його виконанням.
Таким чином, сама лише обставина, що виплата здійснюється через Казначейство, не може бути підставою для відмови у застосуванні механізмів судового контролю.
Практика Конституційного Суду та ЄСПЛ
Апеляційний суд обґрунтував свою позицію не лише нормами КАС України, а й практикою Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини.
Суд послався на рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009, у якому зазначено, що метою судового контролю є забезпечення своєчасного захисту прав людини та гарантування реального виконання судових рішень.
Також наведено правові позиції ЄСПЛ у справах:
- Hornsby v. Greece;
- Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine.
Європейський суд неодноразово наголошував, що право на суд було б ілюзорним, якби остаточне судове рішення залишалося невиконаним, а держава не може виправдовувати невиконання рішень нестачею коштів чи особливостями бюджетних процедур.
Особливо важливим є посилання на позицію ЄСПЛ про те, що особа, яка вже виграла справу проти держави, не повинна змушувати державні органи виконувати рішення шляхом нових судових процедур. Саме держава зобов'язана організувати ефективний механізм його виконання.
Результат розгляду
Апеляційний суд скасував ухвалу Донецького окружного адміністративного суду та встановив судовий контроль за виконанням рішення. Відповідача зобов'язано протягом одного місяця подати звіт про його виконання. Крім того, керівника департаменту попереджено про можливість накладення штрафу від двадцяти до сорока прожиткових мінімумів у разі неподання звіту або неналежного виконання рішення суду.
Практичне значення цієї постанови виходить далеко за межі спору про виплату допомоги ветерану.
Адміністративні суди нерідко відмовляють у встановленні судового контролю, посилаючись на різні підстави, в даному випадку на те, що рішення має виконуватися органами Казначейства або в межах спеціальних бюджетних процедур. Такий підхід фактично створює ситуацію, коли рішення роками залишаються невиконаними без будь-якої процесуальної реакції суду.
Наталія Матвійчук, адвокат
