За період із 19 грудня 2024 року по 31 травня 2026 року Луганський окружний адміністративний суд розглянув 233 заяви про встановлення судового контролю:
- 3 — наприкінці 2024 року
- 127 — у 2025 році
- 103 — у 2026 році.
У 122 випадках суд зобов'язував суб'єктів владних повноважень подати звіт про виконання рішення. При цьому положення статті 382-3 КАС України щодо штрафу були фактично застосовані лише двічі — один раз у 2025 році та один раз у 2026 році.
Тобто штрафом завершилося менш як 1 % усіх розглянутих заяв (2 із 233).
Подальша доля саме цих двох штрафів.
Справа № 360/813/24: штраф 60 560 грн, який зрештою зник
У справі № 360/813/24 йшлося про виконання рішення ЛОАС від 5 вересня 2024 року щодо ГУ ПФУ в Луганській області. Після встановлення судового контролю Пенсійний фонд подав звіт, однак суд 16 жовтня 2025 року відмовився його прийняти, встановив новий строк для повного виконання рішення та наклав на начальника ГУ ПФУ персональний штраф у сумі 60 560 грн. Половина — 30 280 грн — мала бути стягнута на користь особи, на користь якої ухвалене рішення, а друга половина — 30 280 грн до Державного бюджету України.
Причини застосування штрафу були досить промовистими. Суд встановив, що протягом приблизно чотирьох місяців ПФУ фактично посилався на один і той самий раніше направлений лист і не надав доказів інших дій, спрямованих на повне виконання рішення. Сам суд кваліфікував поведінку відповідача як пасивну та констатував подання фактично ідентичних звітів.
Проте вже 14 листопада 2025 року, менш ніж через місяць після накладення штрафу, ситуація змінилася. Суд прийняв новий звіт ПФУ, задовольнив клопотання про звільнення керівника від штрафу та повністю звільнив начальника ГУ ПФУ від сплати всіх 60 560 грн.
Судове рішення від 14.11.2025 також підтверджує: звіт був прийнятий, а керівника ПФУ звільнено від штрафу.
Таким чином, у цій справі до бюджету фактично повинні були надійти 30 280 грн.
Справа № 360/533/25: штраф 66 560 грн вистояв в апеляції — і був сплачений
12 березня 2026 року ЛОАС наклав на керівника Щастинського районного ТЦК та СП Бочарова Віталія Вікторовича штраф у розмірі 66 560 грн.
Керівник ТЦК та СП скористався апеляцією. Проте 30 квітня 2026 року Перший апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу про штраф — без змін.
Спочатку ухвалу в частині 33 280 грн на користь держави було направлено ДСА України для примусового виконання. ДСА пред'явила її до виконання, однак 24 квітня 2026 року Щастинський ВДВС повернув виконавчий документ без прийняття до виконання через недолік його оформлення. 27 травня ДСА повернула документ до суду для приведення у відповідність до закону.
23 червня 2026 року ДСА повідомила Дніпропетровський ОАС, що штраф уже сплачено, і попросила залишити своє попереднє звернення щодо виправлення виконавчого документа без розгляду. Суд ухвалою від 24 червня 2026 року саме з цієї причини повернув заяву ДСА без розгляду.
І обидва випадки демонструють одну закономірність: персональний штраф змінює поведінку органу влади значно швидше, ніж саме існування невиконаного судового рішення.
Тому ці дві справи є хорошою ілюстрацією проблеми: державний орган може місяцями не виконувати рішення, отримувати додаткові строки та подавати звіти, але реальний стимул виникає тоді, коли відповідальність перестає бути абстрактною відповідальністю установи і стає персональною фінансовою відповідальністю її керівника.
Наталія Матвійчук
