Сьогодні 10 років трагедії у Маріуполі. Це мій рідний мікрорайон Східний. Ясно пам’ятаю цей похмурий ранок вихідного дня із затуленим матрацем вікном від осколків. Цей сірий ранок напевне врятував, бо не хотілось йти на ринок за продуктами, який опинився в епіцентрі обстрілів російським «Градом».

Це була трагедія, з якою ми жили сім років і вважали, що страшнішого бути не може. Як ми помилялись. З 24 лютого 2022 року наші очі побачили справжній ад, який нам влаштували рашисти.

Пройшовши крізь це пекло, по інакшому сприймаєш життя. Усі важливі питання, проблеми, тривоги після цього банальна метушня. Розумієш ціну життя і його красу. Хочеться просто спокійно жити, працювати без зайвої метушні. Прикро, що не всі це розуміють. Тому боротьба продовжується.