Постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі №200/6736/25 вкотре піднімає системну для України проблему — невиконання судових рішень суб’єктами владних повноважень.
Позивач — військовослужбовець — домігся судового рішення, яким:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини щодо невиплати індексації;
- зобов’язано нарахувати та виплатити індексацію за кілька років;
- передбачено компенсацію втрати частини доходів.
Однак після набрання рішенням законної сили воно фактично залишилось невиконаним.
Саме це стало підставою для подання заяви про встановлення судового контролю.
Судовий контроль як продовження права на суд
Апеляційний суд підтвердив фундаментальну правову позицію:
право на суд не завершується отриманням рішення — воно включає його виконання
Цей підхід прямо випливає з практики ЄСПЛ, зокрема у справах:
- «Шмалько проти України»
- «Горнсбі проти Греції»
Суд підкреслив:
невиконання рішення робить саме право на суд ілюзорним, що суперечить статті 6 Конвенції.
Суд окремо акцентує на ст. 129-1 Конституції України:
- судове рішення є обов’язковим до виконання;
- держава забезпечує його виконання;
- контроль за виконанням здійснює суд.
Таким чином, судовий контроль — це не процесуальна опція, а конституційна гарантія.
Механізми судового контролю: що реально працює
У справі детально проаналізовано інструменти, передбачені КАС України:
- Зобов’язання подати звіт про виконання рішення
- Накладення штрафу на керівника органу
- Оскарження бездіяльності при виконанні рішення
Суд наголошує: ці механізми спрямовані не на покарання, а на
👉 спонукання до добровільного виконання рішення
Найцікавіший аспект справи — це строк для подання звіту.
Суд першої інстанції встановив на подання звіту про виконання рішення:
- 2 місяці
Апеляція змінила:
- 10 днів
Чому це важливо?
Апеляційний суд фактично сформулював важливий підхід:
- строк має бути не формальним, а ефективним;
- суд зобов’язаний обґрунтовувати тривалість строку;
- відсутність заперечень відповідача — додатковий аргумент для скорочення строку.
Фактично суд визнав, що:
затягування строків у межах судового контролю = сприяння невиконанню рішення
Практичне значення
- Судовий контроль — це новий, але як виявляється дієвий механізм
- Активна позиція представника має значення
У справі ключову роль відіграло:
- подання заяви про контроль,
- ініціювання конкретного строку (10 днів),
- оскарження “м’якого” підходу суду.
👉 Це приклад процесуальної стратегії, яка реально впливає на виконання рішення.
- Строки можна і потрібно оскаржувати
Навіть формально «допустимий» строк (до 3 місяців) може бути:
- необґрунтованим
- надмірним
- Контроль — альтернатива виконавчому провадженню. Якщо судді усвідомлять дієвість судового контролю, це дозволить розвантажити державних виконавців, адже цей механізм дозволяє уникнути тривалого примусового виконання.
Ця справа демонструє ключову трансформацію адміністративного судочинства:
👉 суд переходить від «декларативного правосуддя» до контролю за реальним відновленням прав
І саме через такі рішення формується практика, в якій:
- держава не може ігнорувати рішення суду;
- судовий контроль стає ключовим інструментом,
- строки виконання стають предметом судового аналізу;
- відповідальність посадових осіб стає реальною, а не номінальною.
👉 головна проблема українського правосуддя — не відсутність рішень, а їх невиконання.
Право без механізму примусу — це лише декларація.
А судовий контроль — це той механізм, який перетворює рішення на реальний результат.
Адвокат Наталія Матвійчук
