Справи, пов’язані з грошовим забезпеченням військовослужбовців, продовжують формувати важливу судову практику, зокрема щодо наслідків несвоєчасного виконання судових рішень. Ось один з прикладів моєї судової практики.
27.11.2020 Черкаським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення у справі № 580/3278/20, яким зобов’язано військову частину здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум грошового забезпечення.
Водночас виконання рішення відбулося не в повному обсязі та із затримкою, а остаточний розрахунок був проведений лише у травні 2021 року.
Після цього залишилися неврегульованими питання щодо:
- повноти виплат,
- компенсації втрати частини доходів,
- відповідальності за затримку розрахунку.
Повномасштабне вторгнення рф у 2022 році суттєво вплинуло на можливість ефективного судового захисту. Позивач об’єктивно не ініціював нові судові процеси, що є типовою ситуацією для багатьох військовослужбовців.
У 2025 році представник позивача звернувся до суду з новим позовом, у якому заявлено вимоги про:
- стягнення компенсації втрати частини доходів (інфляційних втрат),
- стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
- інші вимоги, пов’язані з належним виконанням рішення суду від 27.11.2020 року та стягненням недоплачених сум індексації та інших складових грошового забезпечення.
10.11.2025 рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/10046/25 позов задоволено частково.
Суд:
- задовольнив вимоги про стягнення інфляційних втрат,
- зобов’язав виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку,
водночас:
- закрив провадження у решті позовних вимог про стягнення недоплачених сум грошового забезпечення, зазначивши, що вони мають вирішуватися в порядку судового контролю за виконанням рішення суду, а не шляхом подання нового позову.
Такий підхід фактично обмежував можливість позивача на обрання ефективного способу судового захисту.
30.03.2026 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі №580/10046/25 про закриття провадження скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У постанові від 30 березня 2026 року суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність більш повного захисту прав позивача, зокрема:
- визнав, що заявлені вимоги не зводяться виключно до контролю за виконанням рішення,
- підтвердив можливість їх розгляду в позовному провадженні,
- підтримав правову позицію щодо необхідності комплексного відновлення порушених прав.
Також 30.03.2026 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу військової частини залишено без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року залишено без змін.
Окремої уваги заслуговує застосування положень ст. 117 КЗпП України.
Суди дійшли висновку про наявність підстав для:
➡️ нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку
➡️ у межах шестимісячного періоду
Зазначене відповідає усталеній судовій практиці, відповідно до якої:
- середній заробіток є мірою відповідальності роботодавця,
- його стягнення не залежить від подальшого виконання основного зобов’язання,
- така виплата має стимулюючий та компенсаційний характер.
Ця справа має важливе значення для правозастосовної практики, оскільки:
- підтверджує можливість додаткових фінансових вимог у разі несвоєчасного виконання рішення суду;
- розмежовує сферу застосування судового контролю та позовного провадження;
- акцентує на відповідальності суб’єктів владних повноважень за затримку розрахунку;
- демонструє, що навіть через тривалий час після ухвалення рішення можливе ефективне поновлення прав.
Наведена справа свідчить про те, що виконання судового рішення не є кінцевою стадією правового захисту, якщо таке виконання здійснено із порушенням строків або не в повному обсязі.
Ця справа — яскравий приклад системної та послідовної роботи адвоката, яка включала:
- супровід базової справи ще у 2020 році,
- контроль за фактичним виконанням рішення,
- правильну юридичну кваліфікацію нових порушень,
- ініціювання нового позову у 2025 році,
- оскарження обмежувальної позиції суду першої інстанції,
- досягнення позитивного результату в апеляції.
Фактично мова йде про багаторічну стратегію захисту, яка враховує як матеріальне право, так і процесуальні механізми.
Адвокат Наталія Матвійчук
