15 жовтня 2026 року Харківський окружний адміністративний суд повідомив про надсилання виконавчих листів і засвідчених копій судових рішень поштою учасникам справ, які перебувають за межами Харкова та Харківської області.

Подія, без перебільшення, визначна. Пошта існує давно, судові рішення виконувати потрібно давно, люди живуть в інших містах теж давно. Але тепер ці обставини нарешті зустрілися.

В оголошенні це названо рішенням «діяти на випередження».

Як адвокат, яка працює в Одесі й місяцями домагається отримання документів із цього суду, я дозволю собі уточнення: на випередження чого саме? Наступної скарги? Наступного позову? Наступного звернення до органів суддівського самоврядування?

Бо перед цією урочистою зустріччю суду з поштовим конвертом були десятки моїх скарг і звернень до ХОАС, Ради суддів України, голови Верховного Суду, ДП «Інформаційні судові системи», Державної судової адміністрації України. Були десятки поданих мною позовів проти ХОАС щодо ненаправлення виконавчих документів поштою.

Метою всього цього було отримати документи, необхідні для виконання вже ухвалених судових рішень.

Не нове рішення. Не особливу послугу. Не персональний привілей.

Конверт.

Одеса — Харків: маршрут до виконання рішення

Я здійснюю адвокатську діяльність в Одесі. Представництво клієнта в Харківському окружному адміністративному суді не означає, що після завершення справи адвокат повинен вирушати до Харкова по паперовий документ.

А якщо справ багато — можна відкривати регулярний маршрут «Одеса — виконавчий лист».

У відповіді ХОАС голові Верховного Суду від 29 вересня 2026 року №05-20/31130/26 суд пояснював, що документи після підписання видаються у приміщенні суду. Окремо наголошував: відповідна норма не містить обов’язку надсилати оригінал виконавчого листа рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Ось де знадобилася вся суворість юридичного аналізу.

Одна з останніх отриманих мною відповідей Ради суддів України — лист від 9 жовтня 2026 року №9рс-384/26.

Він стосується моєї скарги від 27 серпня в інтересах мого клієнта щодо тривалої невидачі виконавчого листа у справі №200/7469/25.

Рада суддів повідомляє, що перевірку буде здійснено, про результати буде повідомлено додатково, причини будуть з’ясовані, обставини технічної можливості роботи з базою даних будуть встановлені.

Цей лист не є висновком про правомірність поведінки ХОАС. Він не містить і результатів перевірки. Він повідомляє про намір перевірити.

Саме це й обурює: після тривалого очікування документа громадянин отримує ще один документ — про майбутнє з’ясування причин очікування першого.

До відповіді додано роз’яснення Ради суддів від 3 вересня 2026 року. У ньому, зокрема, зазначено, що видача виконавчих листів у справах, розглянутих Донецьким окружним адміністративним судом до зміни підсудності, покладається на ХОАС. Наведено й інформацію ДП «ІСС» про передану базу даних та наявний функціонал формування і видачі виконавчих листів.

Отже, ще у вересневому роз’ясненні були названі відповідальний суд, технічні можливості та організаційні заходи, які належить вжити.

Проте в жовтневій відповіді заявнику причини ще тільки належить з’ясовувати.

У відповіді Верховного Суду перелічено мої звернення від 14, 19, 20, 21, 24, 25, 26 та 27 серпня 2026 року. Вони стосувалися ширшої проблеми організації роботи після зміни підсудності Донецького окружного адміністративного суду, зокрема реєстрації та розподілу справ.

Верховний Суд повідомив про звернення до ДСА України та ХОАС для отримання інформації.

Тож організаційні труднощі не були невідомою обставиною, яку раптом відкрили в середині жовтня. Про них систематично повідомляли. Їх описували у зверненнях. Для їх подолання доводилося залучати інші установи.

За таких обставин я сприймаю оголошення про поштове надсилання як довгоочікувану зміну після численних скарг і позовів.

Після місяців листування хотілося б побачити пояснення: чому раніше наполягали на отриманні документів у суді, що саме тепер змінилося, як будуть опрацьовані вже подані заяви та коли люди отримають свої виконавчі листи.

Натомість звичайну організаційну дію оформлено як прояв особливої ініціативності керівництва.

Можливо, наступною новиною стане: «Суд зареєстрував заяву». Потім — «Канцелярія відповіла на звернення». А наприкінці року можна вручити відзнаку за використання поштового індексу.

Для громадянина ж критерій значно простіший: документ отримано, рішення можна пред’явити до виконання.

Без цього будь-який пресреліз залишається ще одним папером у справі, де паперів уже достатньо, а виконання все ще немає.

Наталія Матвійчук, адвокат