Виплата заборгованості після звільнення з військової служби не дає військовій частині права автоматично застосовувати підвищену ставку військового збору. Такого висновку дійшов Житомирський окружний адміністративний суд у рішенні від 1 вересня 2026 року у справі №240/14527/26.

Спір виник через виконання попереднього судового рішення: військова частина виплатила індексацію грошового забезпечення та компенсацію втрати частини доходів, однак утримала військовий збір за ставкою 5%. Суд визнав такі дії протиправними та зобов’язав виплатити надмірно утриману різницю — 3,5% відповідних нарахувань.

Виконання рішення суду стало причиною нового спору

Військовослужбовець раніше домігся судового захисту права на індексацію грошового забезпечення та компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати.

9 квітня 2026 року на виконання рішення у справі №240/25941/25 військова частина виплатила йому 130 409,36 грн. Проте під час розрахунку застосувала ставку військового збору 5%.

Відповідач пояснював це тим, що на момент виплати позивач уже не проходив військову службу та не був працівником військової частини. Відповідно, на думку військової частини, підстав для застосування ставки 1,5% не було.

Цей підхід фактично пов’язував розмір утримання зі статусом особи на дату виконання судового рішення, залишаючи поза увагою період, за який належали кошти.

Яке значення має період, за який виплачують дохід

Законодавчі зміни наприкінці 2024 року передбачили підвищення загальної ставки військового збору до 5%. Водночас для визначених законом виплат військовослужбовцям та працівникам військових формувань збережено ставку 1,5%.

У цій справі суд звернувся також до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4015-IX. Суд застосував передбачене ним правило: доходи, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за попередньою ставкою незалежно від дати фактичної виплати, за винятком прямо передбачених законом випадків.

Оцінивши спірні нарахування, суд дійшов висновку, що застосування ставки 5% замість 1,5% було неправомірним.

Отже, у розглянутій ситуації сама виплата коштів у 2026 році не стала достатньою підставою для застосування підвищеної ставки.

Звільнення зі служби не виправдовує надмірне утримання

Окреме значення має оцінка судом аргументу про втрату позивачем статусу військовослужбовця.

Суд зазначив, що саме бездіяльність відповідача призвела до виплати належного грошового забезпечення вже після звільнення особи зі служби. Тому відсутність відповідного статусу на день виплати не давала підстав утримувати військовий збір за ставкою 5%.

Цей висновок має суттєве практичне значення. Якщо військова частина своєчасно не виплатила належні кошти, а згодом здійснила розрахунок на виконання судового рішення, наслідки її затримки не повинні автоматично погіршувати майнове становище отримувача.

Судове рішення про виплату заборгованості не змінює походження належних особі коштів і не звільняє відповідача від обов’язку правильно визначити податкові утримання.

Судовий захист охопив і компенсацію втрати частини доходів

Висновок про неправомірність утримання військового збору за ставкою 5% у цій справі суд поширив на обидві спірні виплати:

• індексацію грошового забезпечення;
• компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати.

Що саме зобов’язав зробити суд

Суд частково задовольнив позов і визнав протиправними дії військової частини щодо утримання 5% військового збору замість 1,5%.

Відповідача зобов’язано здійснити нарахування та виплату надмірно утриманих 3,5% із суми індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів, нарахованих на виконання попереднього судового рішення.

Таким чином, суд обрав спосіб захисту через обов’язок військової частини провести відповідне нарахування та виплату. Заявлену позивачем суму 64 471,54 грн суд безпосередньо не стягнув.

Чому відмовлено у вимозі про середній заробіток

Позивач також просив зобов’язати військову частину нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

У цій частині суд відмовив, визнавши вимогу передчасною. За логікою рішення, остаточного розрахунку ще не відбулося, оскільки залишалася невиплаченою сума, пов’язана з надмірним утриманням військового збору.

Водночас суд указав на можливість нового звернення після отримання спірних коштів, якщо відповідач добровільно не виплатить належне відшкодування. Отже, відмова в цій частині ґрунтувалася на оцінці моменту звернення з вимогою.

Адвокат Наталія Матвійчук