16 липня 2026 року Перший апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі №200/1665/26 щодо стягнення середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку при звільненні.

П'ять років судової боротьби за індексацію

Позивач проходив службу до серпня 2020 року.

Після звільнення військова частина не виплатила належну індексацію грошового забезпечення. Лише після виграної справи №200/7229/25 та набрання рішенням законної сили військова частина у березні 2026 року виплатила понад 82 тис. грн індексації.

Однак разом із виплатою індексації залишилися невирішеними два питання:

• компенсація втрати частини доходів через багаторічну затримку виплати;
• відповідальність роботодавця у вигляді середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку.

Саме ці питання стали предметом нового судового спору.

Апеляційний суд залишив без змін рішення першої інстанції щодо компенсації втрати частини доходів.

Найцікавіше — середній заробіток

Саме ця частина постанови викликає найбільший професійний інтерес.

Суд першої інстанції відмовив у стягненні середнього заробітку, мотивуючи тим, що позов є передчасним.

Апеляційний суд категорично не погодився з таким підходом.

Колегія зазначила:

• остаточний розрахунок уже був проведений;
• індексацію виплачено;
• тому право на звернення із вимогою про відповідальність за статтею 117 КЗпП України вже виникло.

Фактично апеляційний суд підтвердив очевидний, але важливий висновок: якщо остаточний розрахунок здійснений під час розгляду справи, суд повинен оцінити ці обставини та вирішити питання про стягнення середнього заробітку, а не відмовляти з мотивів "передчасності".

Використовуючи пропорційний підхід, апеляційний суд визначив орієнтовний розмір компенсації у 126 тис. грн.

Однак на цьому розрахунок не завершився.

Чому замість 126 тисяч суд присудив лише 10 тисяч?

Саме ця частина постанови може стати предметом майбутнього касаційного перегляду.

Суд застосував критерії співмірності, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 (справа №761/9584/15-ц) та від 08.10.2025 (справа №489/6074/23).

Колегія звернула увагу на такі обставини:

• позивач звернувся до суду лише через понад п'ять років після звільнення;
• таким чином саме його процесуальна поведінка, на думку суду, істотно вплинула на тривалість затримки;
• після набрання законної сили рішенням про індексацію військова частина виконала його без істотних зволікань.

Саме тому апеляційний суд дійшов висновку, що справедливою компенсацією буде лише 10 000 гривень, хоча навіть попередній пропорційний розрахунок становив понад 126 тис. грн.

Тобто математичний розрахунок не є остаточним.

Остаточне слово фактично залишається за судовим розсудом.

Основний мотив суду: позивач звернувся через п'ять років після звільнення, чим "штучно збільшив" період затримки.

Саме цей висновок, на мою думку, є найбільш дискусійним.

Адже:

• роботодавець був зобов'язаний провести повний розрахунок у день звільнення;
• обов'язок виплатити належні суми виникає незалежно від того, коли працівник звернувся до суду;
• порушення триває саме через невиконання роботодавцем свого обов'язку.

Тобто причинний зв'язок між затримкою виплати і зверненням працівника не є таким прямим, як його описав суд.

Індексація — це не звичайна заборгованість.

До 2023–2024 років існувала неоднорідна практика Верховного Суду щодо:

• фіксованої індексації;
• індексації-різниці;
• застосування Постанови №1078.

Багато військовослужбовців об'єктивно не могли знати точний розмір своїх вимог без формування сталої судової практики.

Тому саме по собі пізніше звернення до суду ще не означає недобросовісну поведінку.

                                                                                                                                                      Наталія Матвійчук, адвокат