16 липня 2026 року Перший апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі №200/744/26 про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку.

Позивач проходив військову службу до квітня 2020 року. Під час звільнення повний розрахунок із ним проведений не був.

Після отримання заборгованості військовослужбовець звернувся до суду повторно за компенсацією втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Саме ці вимоги нерідко залишаються поза увагою після виграної справи про основну заборгованість.

Суд першої інстанції вважав вимогу про середній заробіток передчасною.

Суд першої інстанції зазначив, що: «остаточний розрахунок не проведено», так як існує інший спір з тими самими сторонами, тому вимога про стягнення середнього заробітку є передчасною, а судовому захисту підлягають лише вже порушені права.

Апеляційний суд із цим не погодився.

Наявність або можливість виникнення інших спорів щодо інших виплат не позбавляє працівника права вимагати відповідальності за вже завершену затримку конкретної належної йому виплати.

Колегія суддів зазначила, що після фактичної виплати індексації 30 січня 2026 року остаточний розрахунок щодо цієї складової був завершений, а отже виникли всі передбачені законом підстави для застосування статті 117 КЗпП України.

Суд фактично позбавив позивача ефективного способу захисту

Якби погодитися з позицією суду першої інстанції, виникла б парадоксальна ситуація.

Працівник не міг би звернутися до суду після фактичної виплати індексації, оскільки суд визнав би вимогу передчасною.

Водночас після завершення інших потенційних спорів роботодавець міг би стверджувати про пропуск строку звернення до суду.

Тобто особа опинилася б у ситуації, коли реалізувати право, гарантоване статтею 117 КЗпП України, фактично неможливо.

Саме тому апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що після проведення фактичного розрахунку вже існував реальний об'єкт судового захисту, а тому вимога про стягнення середнього заробітку не могла вважатися передчасною.

Суд послідовно застосував практику Верховного Суду щодо компенсації втрати частини доходів та підтвердив можливість стягнення середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку після виплати індексації, підкресливши, що повне відновлення порушеного права охоплює не лише виплату основного боргу, а й компенсацію негативних наслідків його несвоєчасного отримання.

Разом із тим постанова Першого апеляційного адміністративного суду не є остаточною та може бути переглянута Верховним Судом у касаційному порядку. Насамперед предметом касаційного перегляду може стати сформований апеляційним судом висновок про можливість зменшення розміру відповідальності роботодавця з огляду на те, що позивач тривалий час після звільнення не звертався до суду за захистом свого права. Суд фактично визнав таку обставину підставою для висновку про «штучне збільшення» періоду затримки розрахунку, хоча статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України не покладають на працівника обов'язку звернутися до суду протягом певного часу після звільнення, а пов'язують відповідальність роботодавця виключно з фактом несвоєчасного проведення остаточного розрахунку.

                                                                                              Наталія Матвійчук, адвокат