Вдячна суддям апеляційного суду, які ще мають мужність визнавати дії Міністерства юстиції неправомірними, бо суддя першої інстанції такої мужності не мала, не дивлячись на практику Верховного Суду у подібних спорах.
Наказом Міністерства юстиції України № 2767/7 від 08.11.2024 було зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії у зв’язку зі скаргою боржника ТОВ «Красний рибак» про порушення законодавства приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження № 75662234 з примусового виконання ухвали суду про накладення арешту на кошти боржника, а саме винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди та примусово стягнуто з рахунків товариства суму основної винагороди приватного виконавця.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №200/7873/24 відмовлено у задоволені позову.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року скасоване, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №2767/7 від 08.11.2024 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії.
Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки виконавче провадження було відкрито щодо примусового виконання ухвали суду про забезпечення позову, яка підлягає негайному виконанню, тому, у приватного виконавця були наявні правові підстави для застосування порядку стягнення основної винагороди шляхом прийняття відповідної постанови під час відкриття провадження.
На відміну від державного виконавця, який є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом, а також має статус державного службовця (статті 7, 8 Закону № 1403-VIII) та отримує крім заробітної плати з Державного бюджету України винагороду у вигляді відсотка від суми стягнутого виконавчого збору (статті 13, 14 Закону №1403-VIII), приватний виконавець є уповноваженим державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом, та є суб`єктом незалежної професійної діяльності (частини перша та друга статті 16 Закону № 1403-VIII), державне регулювання якої здійснюється Міністерством юстиції України (стаття 17 Закону № 1403-VIII).
У постановах від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20, від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20, від 03.06.2021 у справі № 640/17286/20, від 26.08.2021 у справі № 380/6503/20, від 28.07.2023 у справі № 640/28577/21 Верховний Суд констатував, що винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам частини 7 статті 31 Закону №1403-VIII.
Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2024 року справа № 640/29622/20 зазначив наступне:
«Системний аналіз норм 31 Закону № 1403-VIII та Порядку № 643 дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є фактично винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення.
Водночас основна винагорода приватного виконавця та виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча і виступають формами винагороди виконавців, однак не є однаковими поняттями.
Так, згідно з приписами статті 45 Закону № 1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюються окремими правовими нормами. Спільним для виконавчого збору та основної винагороди є порядок їх стягнення, а не умови, підстави чи механізм визначення.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 640/13434/19, від 26 травня 2022 року у справі № 420/6845/18, від 21 липня 2022 року у справі № 320/6215/19
Водночас колегія суддів уважає, що у разі розповсюдження на основну винагороду приватного виконавця випадків, коли не стягується виконавчий збір, приватний виконавець, у силу вимог пункту 5 частини п’ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, був би позбавлений основної винагороди взагалі.»
Суд дійшов до висновку, що при розгляді подання Дисциплінарною комісією при прийнятті спірного наказу були не правильно застосовані норми права, що призвело до помилкових висновків щодо порушення приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. при здійсненні виконавчого провадження № 75662234 вимог законодавства щодо винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця.
Вищенаведене свідчить про неправомірність прийняття наказу Міністерства юстиції України від 08.11.2024 року № 2767/7 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є.
Наказ від 08.11.2024 року № 2767/7 про зупинення діяльності приватного виконавця підписаний Надзвичайним і Повноважним послом України в Сполучених Штатах Америки Ольгою Стефанішиною, яка на той час обіймала посаду Міністра юстиції, є скасованим.
До речі, цей же наказ ліг в основу іншого наказу Ольги Стефанішиної про припинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. як обтяжлива обставина.
Наталія Матвійчук, колишній приватний виконавець
