Право на судовий захист не завершується проголошенням рішення. Якщо рішення, ухвалене іменем України, залишається лише текстом у Єдиному державному реєстрі судових рішень, то фактично не реалізується ані право особи, ані авторитет правосуддя.

Саме для таких випадків Кодекс адміністративного судочинства України передбачає судовий контроль за виконанням рішень. Суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень подати звіт, не прийняти формальний або неповний звіт, установити новий строк і, за наявності відповідних підстав, накласти штраф на керівника органу, який не виконав рішення.

Однак офіційна статистика Київського окружного адміністративного суду демонструє: передбачений законом штраф у практиці цього суду фактично залишився винятком. Більше того, єдиний такий штраф зрештою був скасований апеляційною інстанцією.

За офіційною інформацією Київського окружного адміністративного суду, у період із 19 до 31 грудня 2024 року в провадженні суду перебувало 1 236 заяв і клопотань, поданих у порядку виконання судових рішень. За цей час суд розглянув лише 21 із них, задовольнивши 10.

Протягом 2025 року в провадженні КОАС перебувало вже 3 692 такі заяви та клопотання. Суд розглянув 1 424 матеріали, з яких задовольнив 624.

Із 1 січня до 24 серпня 2026 року кількість матеріалів, пов’язаних із виконанням судових рішень, зросла до 5 720. За цей період до суду надійшла 3 531 нова заява. Суд розглянув 2 412 заяв і клопотань та задовольнив 1 294 із них.

Отже, загалом за охоплений відповідями суду період у провадженні КОАС перебувало 10 648 заяв і клопотань, пов’язаних із виконанням судових рішень. Із них було розглянуто 3 857, а задоволено — 1 928.

Водночас на тлі такого значного масиву матеріалів Київський окружний адміністративний суд зміг назвати лише один випадок накладення штрафу на керівника суб’єкта владних повноважень саме в межах судового контролю за виконанням рішення. Такий штраф було накладено ухвалою від 2 травня 2025 року у справі №320/25699/23 на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Однак постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року ухвалу в частині накладення штрафу скасовано. Тому цей штраф виконанню не підлягав.

У першій відповіді КОАС повідомив, що протягом 2025 року судді наклали штрафи як заходи процесуального примусу у семи справах, у тому числі в межах судового контролю.

На перший погляд може здатися, що суд сім разів покарав посадових осіб за невиконання судових рішень. Проте після уточнювального запиту з’ясувалася зовсім інша картина.

Із семи штрафів лише один був накладений саме в межах контролю за виконанням судового рішення. Решта штрафів застосовувалися на підставі статті 149 КАС України як загальні заходи процесуального примусу і безпосередньо не стосувалися відповідальності керівників органів влади за невиконання рішень.

Отже, за весь охоплений відповідями суду період КОАС зміг назвати лише одну ухвалу про накладення штрафу на керівника суб’єкта владних повноважень у межах судового контролю.

Єдиний штраф — у справі №320/25699/23

Йдеться про справу №320/25699/23.

Ухвалою від 2 травня 2025 року Київський окружний адміністративний суд:

• відмовив у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві;
• встановив новий строк для подання звіту;
• наклав штраф на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року ухвалу КОАС у справі №320/25699/23 в частині накладення штрафу скасовано.

Таким чином, кінцевий результат статистики є вражаюче простим: один штраф за весь охоплений період — і той скасований.

У 2026 році інформація про штрафи взагалі відсутня

За період із 1 січня до 24 серпня 2026 року в провадженні КОАС перебувало 5 720 заяв і клопотань, пов’язаних із виконанням судових рішень. Із них 3 531 заява надійшла безпосередньо протягом 2026 року.

Водночас суд повідомив, що інформація про накладення штрафів на керівників суб’єктів владних повноважень відповідно до статті 382-3 КАС України в автоматизованій системі документообігу відсутня.

Отже, попри тисячі матеріалів на стадії виконання, офіційні дані не підтверджують жодного чинного штрафу, накладеного КОАС на керівника органу влади за невиконання рішення суду.

Статистика, якої суд не бачить

Окремої уваги заслуговує позиція суду щодо обліку такої інформації.

Спочатку КОАС повідомив, що форми статистичної звітності та функціонал комп’ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» не передбачають формування окремих даних про заяви щодо встановлення судового контролю.

Водночас суд визнав, що система дозволяє здійснювати вибірку заяв і клопотань, пов’язаних із виконанням судових рішень за статтями 373–383 КАС України. Після додаткового запиту суд також зміг установити конкретну справу, у якій штраф застосовувався саме в межах судового контролю.

Це породжує закономірне запитання: якщо систему судового контролю запроваджено для забезпечення реального виконання рішень, чому судова статистика не дозволяє належно оцінити ефективність її застосування?

Без окремого обліку неможливо достовірно встановити:

• скільки саме заяв про судовий контроль подано;
• скільки звітів суди прийняли або відхилили;
• скільки нових строків установили боржникам;
• скільки посадових осіб оштрафували;
• скільки штрафів реально сплачено;
• скільки судових рішень після застосування контролю фактично виконано.

Тобто держава створила механізм контролю, але не забезпечила прозорого обліку результатів його використання.

Фінальний підсумок невтішний: тисячі заяв про проблеми на стадії виконання, один штраф — і жодного штрафу, який залишився б чинним.

Наталія Матвійчук