Нещодавно на сайті Міністерства юстиції України опубліковано статтю «Банкрутство та неплатоспроможність: роль арбітражного керуючого», в якій підкреслюється особлива роль арбітражного керуючого для держави, ефективна робота яких означає прозорість економічного очищення — виведення з ринку неплатоспроможних підприємств або надання їм шансів на відновлення. В той же час прослідковується натяк на посилення контролю з боку регулятора, ускладнення вимог допуску до професії. За даними Мін’юсту станом на квітень 2025 року в Україні зареєстровано 1183 арбітражних керуючих. Посиленням процедур контролю та допуску до професії Мін’юст планує зробити сферу неплатоспроможності більш професійною, ефективною та орієнтованою на результат.
Як на мене це натяк на «закриття шлюзу», яке маскується благими намірами «зробити сферу неплатоспроможності більш професійною». Тобто до цього понабирали бог зна кого? Смішно і сумно.
Наглядний приклад «жорсткого відбору професіоналів» з боку Мін’юсту - до професії приватного виконавця. Мені для того, аби «влізти» в цю професію знадобилось витратити три роки життя, двічі пройти навчання та стажування, тричі скласти іспит. На мою думку іспит на приватного виконавця втричі складніший, ніж на арбітражного керуючого. Крім тестової частини, яка проводиться системою шляхом анонімного автоматизованого тестування, іспит для майбутніх приватних виконавців передбачає практичну частину, яка оцінюється членами комісії. Що безумовно сприяє спокусам «завалити» невгодного кандидата. Тестові питання для цих двох професій різняться кардинально. Для кандидатів в арбітражні керуючі - прості логічні питання, відповіді на які легко знайти в законодавстві, не двозначні, майже всі дотичні до професійної діяльності. На відміну від тестових питань для кандидатів в приватні виконавці.
Для приватних виконавців «шлюз закрили» навіть не відкриваючи його. Всім одразу дали зрозуміти – цей закритий клуб для обраних. Результат «жорсткого відбору професіоналів» - трохи більше трьохсот приватних виконавців, «свої люди» в усіх органах самоврядування, кулуарність та закритість вирішення важливих для спільноти питань професійної діяльності.
Мною було прийнято рішення поряд з професією приватного виконавця опанувати діяльність арбітражного керуючого через відсутність заборон суміщення цих двох напрямків юридичної діяльності. Також арбітражному керуючому не заборонено суміщати діяльність з адвокатською, на відміну від приватного виконавця. Маю свідоцтво для здійснення адвокатської діяльності, посвідчення приватного виконавця, і тепер вже свідоцтво арбітражного керуючого. Чи зможу тепер суміщати всі ці три професії? Професія арбітражного керуючого для мене не нова, працювала помічником арбітражного керуючого – свого чоловіка, який займався цією діяльністю з 2003 до 2011 року. Маючи протестний характер склав ліцензію не дивлячись на успішність в цій професії, після того, як повноваження державного органу з питань банкрутства від Міністерства економіки України перейшли до Міністерства юстиції України. До того, як Мін’юст «взявся» за арбітражних керуючих, опанувати цей напрямок діяльності можна було за місяця півтора-два. В моєму випадку знадобилось більше, ніж півтора роки.
Якщо ти практикуючий юрист з досвідом навчання – зайва трата коштів і часу. Підготуватись за опублікованими питаннями не проблема. Стажування – така ж історія. Під час стажування витрачати свій час на тебе ніхто не буде. Для прикладу, під час стажування на приватного виконавця у начальника Лівобережного відділу Державної виконавчої служби міста Маріуполя Хаваліц Івана Івановича виконувала суто технічну роботу, шила архів, розкладала по справах документи. Чи допомогло це в наступній практичній діяльності? Аж ніяк. Доречі, начальник Лівобережного ВДВС міста Маріуполя Хаваліц І.І. перейшов на бік ворога під час окупації та працює на нього дотепер.
Стажування для кандидата в арбітражні керуючи займає півроку. Після закінчення стажування мною в серпні 2024 року було подано пакет документів до Мін’юсту для допуску до кваліфікаційного іспиту. До іспиту, який провівся в листопаді 2024 року мене чомусь не допустили, а лише до іспиту, який було заплановано на січень 2025 року. І в січні теж іспит не відбувся через кібератаку в грудні 2024 року на реєстри, держателем яких є Мін’юст.
Через місяць реєстри відновили, про що 20 січня 2025 року повідомила міністр юстиції Ольга Стефанішина, в тому числі Автоматизована система "Банкрутство та неплатоспроможність". Однак іспит для кандидатів в арбітражні керуючі в січні не провели. І лютому, і в березні, і в квітні. Думаю, що в 2025 році його б зовсім не провели (строки ж законодавством не передбачені), якщо б не подала позов до суду про бездіяльність Мін’юсту.
12.03.2025 мною подано позовну заяву до Донецького окружного адміністративного суду про зобов’язання Мін’юсту призначити та провести кваліфікаційний іспит. 19.03.2025 «народжується» лист Державного підприємства «Національні інформаційні системи» на ім’я директора Департаменту з питань банкрутства про відновлення роботи електронної системи для проведення тестування. Дивно. 20 січня відновлено Автоматизовану систему "Банкрутство та неплатоспроможність", однак до 19 березня не відновлено елементарну систему тестування. У позові судом 22 квітня відмовлено, так як Кваліфікаційною комісією арбітражних керуючих проведено засідання 04.04.2025, та затверджено графік проведення кваліфікаційних іспитів осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражних керуючих, призначений, зокрема, на 05.05.2025. (справа № 200/1777/25).
Іспит проведено 5 травня 2025 року. Згідно протоколів засідань Кваліфікаційної комісії арбітражних керуючих від 05.05.2025 № 2/25 та № 3/25 на підставі результатів кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого, прийнято рішення надати право на здійснення діяльності арбітражного керуючого 15 особам, які склали кваліфікаційний іспит, та рекомендувати Міністерству юстиції України видати свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, в тому числі і автору цієї публікації.
Отже перерва у моєї родини в діяльності арбітражного керуючого 15 років. Нажаль, період лібералізації, відкритості та доступності цієї професії, який застали першопроходці, в минулому. І як просліджується з вищезазначеної публікації Мін’юсту, ставатиме ще жорсткіше.
Наталія Матвійчук
