Аналіз постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року у справі № 240/6824/26

22 вересня 2026 року Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі № 240/6824/26, яка має практичне значення для військовослужбовців у спорах про індексацію грошового забезпечення. Суд скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду та визнав протиправною бездіяльність військової частини щодо невиплати індексації-різниці за період з 1 січня до 1 серпня 2024 року.

Основний висновок постанови полягає в тому, що поновлення індексації з 1 січня 2024 року відновило обов’язок виплачувати раніше визначену індексацію-різницю. У цій справі її розмір становив 4 362,70 грн щомісяця. Суд також зобов’язав військову частину нарахувати компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки виплати.

Водночас за 2023 рік у задоволенні вимог відмовлено, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на весь відповідний рік.

Обставини спору

Військовослужбовець проходив службу у військовій частині А1275 з 13 лютого 2023 року до 1 серпня 2024 року. За даними карток особового рахунку, протягом цього періоду індексація грошового забезпечення йому не нараховувалася.

У позові він просив визнати таку бездіяльність протиправною, зобов’язати військову частину виплатити щомісячну індексацію та нарахувати компенсацію втрати частини доходів. Суд першої інстанції відмовив повністю. На його думку, право на індексацію-різницю, яке виникло у березні 2018 року під час попереднього періоду служби, не переноситься автоматично на правовідносини після повторного прийняття на військову службу.

Апеляційний суд із цим підходом не погодився. Він застосував механізм, визначений абзацами 4–6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078, та перевірив фактичні показники грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року.

Після підвищення посадових окладів військовослужбовців у березні 2018 року саме цей місяць став місяцем підвищення доходу. Однак саме підвищення окладу не завжди припиняє виплату індексації. Якщо сума підвищення доходу є меншою за суму індексації, що склалася у цьому місяці, військовослужбовцю належить різниця між цими величинами.

Суд використав алгоритм Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21. Необхідно визначити: суму підвищення доходу в березні 2018 року; суму можливої індексації у березні 2018 року; різницю між ними, якщо підвищення не перевищило можливу індексацію.

Чому суд відмовив за 2023 рік, але задовольнив вимоги за 2024 рік

Розмежування двох періодів є принциповим. Абзацом 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік. Тому апеляційний суд не знайшов правових підстав для стягнення індексації-різниці за період служби у 2023 році.

Натомість стаття 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачила обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів наростаючим підсумком із 1 січня 2024 року. Суд витлумачив цю норму як поновлення права на проведення індексації з початку 2024 року.

Отже, тимчасове законодавче зупинення індексації у 2023 році не було розцінене як остаточне припинення вже визначеної індексації-різниці. Після поновлення законодавчого механізму військова частина мала відновити її виплату.

Ще один важливий висновок стосується компенсації втрати частини доходів. Військова частина не може уникнути компенсації лише тому, що спірну індексацію раніше взагалі не нарахувала.

Апеляційний суд застосував Закон України № 2050-III та Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 159. Він наголосив: вирішальним є існування невиплаченого грошового доходу, який може бути обчислений, у тому числі на підставі судового рішення. Попереднє бухгалтерське нарахування не є обов’язковою передумовою компенсації.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду у справах № 2-а-1/11 та № 264/6796/16-а. Компенсація має нараховуватися на суму несвоєчасно виплаченої індексації за весь період затримки та виплачуватися одночасно з погашенням основної заборгованості.

Постанова спростовує формальний аргумент про те, що відсутність військовослужбовця у конкретній військовій частині в березні 2018 року сама по собі виключає право на індексацію-різницю. Для вирішення спору суд дослідив не назву частини або дату зарахування саме до неї, а персональні показники грошового забезпечення військовослужбовця за лютий і березень 2018 року та наявність наступного підвищення посадових окладів.

Разом із тим постанову не слід сприймати як автоматичну гарантію однакової суми для всіх військовослужбовців. Розмір індексації-різниці залежить від індивідуального підвищення постійних складових грошового забезпечення у березні 2018 року. У кожній справі потрібні архівні довідки або відомості, які дають змогу порівняти лютий і березень 2018 року.

Для військовослужбовців, яких повторно прийняли на службу або перевели до іншої частини, ця постанова є вагомим аргументом проти твердження про автоматичну втрату індексації-різниці. Однак у подібному позові доцільно окремо доводити безперервність правової природи грошового забезпечення, відсутність наступного урядового підвищення посадових окладів та індивідуальний розмір різниці.

Для належного обґрунтування вимог доцільно надати довідки про складові грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року; документи про проходження служби, переведення, звільнення та повторне прийняття; особові рахунки й розрахункові відомості за спірний період; відповіді військової частини на заяви або адвокатські запити; власний арифметичний розрахунок індексації-різниці; вимогу про компенсацію втрати частини доходів за Законом № 2050-III.

Важливо формулювати вимоги не лише як прохання провести розрахунок, а й просити суд установити конкретний механізм: застосувати абзаци 4–6 пункту 5 Порядку № 1078, визначити індексацію-різницю за особистими показниками та нарахувати компенсацію за весь час затримки.

Наталія Матвійчук, адвокат