15 червня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра ухвалив рішення у справі 265/1060/21, яке може суттєво вплинути на практику застосування пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
Суд дійшов висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не позбавляє боржника права на визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, навіть якщо відповідне виконавче провадження в Автоматизованій системі має статус завершеного.
Суть спору
У 2021 році державним виконавцем було відкрито виконавче провадження щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
У межах провадження були винесені постанови про арешт коштів та майна боржника.
Пізніше виконавчий документ було повернуто стягувачу через відсутність майна, на яке можна звернути стягнення. Водночас накладені арешти залишилися чинними.
Після набрання чинності спеціальними нормами воєнного часу представник боржника звернувся до державного виконавця із заявою про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу XIII Закону №1404-VIII.
Державний виконавець відмовив, пославшись на те, що виконавче провадження завершене, а Інструкція з організації примусового виконання рішень прямо передбачає можливість такої відмови у разі повернення виконавчого документа стягувачу.
Саме ця відмова стала предметом судового оскарження.
Ключова правова проблема
Справа фактично зводилася до відповіді на одне питання: чи може державний виконавець відмовити боржнику у визначенні поточного рахунку для видаткових операцій лише тому, що виконавчий документ повернуто стягувачу за статтею 37 Закону «Про виконавче провадження»?
З одного боку, така підстава міститься в Інструкції Міністерства юстиції.
З іншого боку, сам Закон України «Про виконавче провадження» подібного обмеження не містить.
Суд застосував принцип пріоритету закону над підзаконним актом
Суд звернув увагу, що пункт 10-2 розділу XIII Закону №1404-VIII встановлює право фізичної особи-боржника на визначення одного поточного рахунку для здійснення видаткових операцій у межах встановленого законом ліміту.
При цьому закон не передбачає жодного винятку для випадків, коли виконавчий документ повернуто стягувачу відповідно до статті 37 Закону.
Натомість таке обмеження було закріплено лише в підзаконному нормативному акті Міністерства юстиції — Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Посилаючись на частину 7 статті 10 ЦПК України та практику Верховного Суду, суд наголосив: у разі суперечності між законом і підзаконним нормативним актом застосуванню підлягає закон як акт вищої юридичної сили.
Важливий аргумент: боржник не може опинитися у гіршому становищі
Один із найцікавіших висновків суду стосується принципу співмірності та справедливості виконавчого провадження.
Суд зазначив, що повернення виконавчого документа стягувачу не може ставити боржника у гірше становище порівняно з особою, щодо якої виконавче провадження продовжує здійснюватися.
Суд визнав такий підхід несумісним із засадами виконавчого провадження та метою законодавчих змін, прийнятих у період воєнного стану.
За результатами розгляду скарги суд:
- визнав неправомірною бездіяльність начальника відділу ДВС;
- зобов'язав визначити рахунок боржника в АТ «Універсал Банк» як поточний рахунок для здійснення видаткових операцій;
- зобов'язав направити відповідну постанову до банку;
- стягнув з органу ДВС на користь заявника 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд фактично сформулював важливий правовий підхід:
якщо арешт коштів продовжує діяти після повернення виконавчого документа стягувачу, то боржник не втрачає право на визначення рахунку для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу XIII Закону «Про виконавче провадження».
Крім того, ухвала демонструє готовність судів застосовувати принцип верховенства права та не застосовувати положення підзаконних нормативних актів, які звужують права осіб порівняно із законом.
Для тисяч боржників, чиї виконавчі документи були повернуті стягувачам, але арешти рахунків продовжують діяти, така позиція може стати ефективним механізмом захисту права на доступ до мінімально необхідних коштів під час воєнного стану.
Наталія Матвійчук, адвокат
