Продовжуємо аналіз практики застосування суддями Миколаївського окружного адміністративного суду положень КАС України щодо судового контролю за виконанням судових рішень та накладення штрафів на керівників суб’єктів владних повноважень.

Миколаївський окружний адміністративний суд надав статистику щодо практики застосування суддею Гордієнко Тетяною Олександрівною механізмів судового контролю за виконанням судових рішень. Цифри охоплюють період з 19 грудня 2024 року до 18 серпня 2026 року

І ця статистика вкотре ставить доволі незручне питання: для чого законодавець посилив інститут судового контролю персональними штрафами для керівників суб'єктів владних повноважень, якщо цей механізм фактично не застосовується?

72 заяви, 48 задоволених — 0 штрафів

Це четвертий суддя Миколаївського окружного адміністративного суду, у яких показник накладення штрафів - 0.

За офіційною відповіддю суду, у провадженні судді Гордієнко Т.О. перебували 72 заяви (клопотання) про встановлення судового контролю за виконанням судових рішень відповідно до статей 382–382-3 КАС України.

Із них:

  • 48 заяв суддя задовольнила повністю або частково;
  • у 17 випадках у встановленні судового контролю було відмовлено;
  • 0 випадків накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень за ст. 382-3 КАС України;
  • відповідно, 0 фактично виконаних ухвал про накладення такого штрафу.

Статистика  показує, що звернення заявників щодо проблем із виконанням судових рішень у значній частині випадків не були безпідставними. Суд сам знаходив підстави для втручання та застосування судового контролю.

Проте наступного кроку — персональної відповідальності посадової особи — статистика не фіксує жодного разу.

Нуль — це теж статистика

Штраф не може бути автоматичним наслідком кожної заяви про судовий контроль. Для його застосування мають існувати передбачені законом підстави, а суд повинен оцінити конкретну поведінку суб'єкта владних повноважень та його керівника.

Але коли йдеться вже не про одну, дві чи п'ять справ, а про 72 заяви протягом майже двадцяти місяців, статистична картина сама по собі заслуговує на увагу.

Навіщо тоді законодавець посилював судовий контроль?

Проблема невиконання рішень адміністративних судів давно виходить далеко за межі окремого спору громадянина з державним органом.

Персональний штраф змінює логіку.

Рішення суду перестає бути проблемою абстрактної установи і стає питанням особистої відповідальності її керівника.

Саме в цьому полягає практичний сенс такого механізму.

Судовий контроль не повинен існувати заради судового контролю.

Його ефективність визначається не кількістю винесених ухвал і не кількістю витребуваних звітів, а значно простішим показником: чи виконане зрештою рішення суду?

Бо коли законодавець спеціально створює механізм персональної відповідальності, а після десятків звернень результат його застосування незмінно дорівнює нулю, цей нуль потребує щонайменше пояснення.

Відповідь МОАС

Наталія Матвійчук, адвокат