1 липня 2026 року Перший апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі №200/9995/25, яка має істотне практичне значення для всіх спорів щодо виконання судових рішень органами державної влади та військовими частинами.
Суд не лише скасував ухвалу суду першої інстанції про відмову у встановленні судового контролю, а й сформулював важливий висновок: копія платіжної інструкції сама по собі не підтверджує виконання судового рішення, якщо відсутні докази фактичного проведення платежу банком.
Фактично апеляційний суд детально роз'яснив, які документи можуть підтверджувати виконання рішення суду, а які — ні.
Обставини справи
Позивач виграв справу про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.
Після набрання рішенням законної сили військова частина повідомила суд, що рішення виконано добровільно, та надала копії платіжних інструкцій.
На підставі саме цих документів суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для встановлення судового контролю.
Однак представник позивача звернув увагу на суттєві обставини:
- кошти фактично не надійшли;
- платіжні інструкції не містили підтвердження їх виконання;
- рішення суду фактично залишалося невиконаним.
Саме ці доводи стали предметом перегляду апеляційного суду.
Суд дослідив не лише КАС України, а й банківське законодавство
Особливістю цієї постанови є те, що апеляційний суд не обмежився аналізом Кодексу адміністративного судочинства.
Колегія суддів детально проаналізувала:
- Закон України «Про платіжні послуги»;
- Інструкцію НБУ щодо проведення платіжних операцій;
- вимоги до електронних платіжних документів;
- правила завершення платіжної операції.
Фактично суд сформував алгоритм перевірки належності доказів виконання судового рішення.
Чому платіжна інструкція не підтвердила виконання рішення
Апеляційний суд звернув увагу, що подані військовою частиною копії платіжних інструкцій:
- не містили кваліфікованого електронного підпису працівника банку;
- не містили електронної печатки банківської установи;
- не підтверджували фактичне проведення платежу;
- не підтверджували зарахування коштів отримувачу.
Саме тому суд дійшов висновку:
сам факт оформлення платіжної інструкції ще не означає виконання платіжної операції.
Більше того, суд прямо зазначив, що відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція завершується лише після зарахування коштів отримувачу.
Отже, відсутність підтвердження проведення банком платежу означає відсутність належного доказу виконання судового рішення.
Суд підтвердив конституційний принцип обов'язковості виконання судових рішень
Апеляційний суд окремо підкреслив, що:
- судове рішення є обов'язковим до виконання;
- держава забезпечує його виконання;
- контроль за виконанням здійснює саме суд.
Колегія суддів послалася на:
- статтю 129-1 Конституції України;
- статтю 370 КАС України;
- статтю 382 КАС України;
- рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009;
- практику Європейського суду з прав людини у справах «Сокур проти України» та «Крищук проти України».
Суд наголосив, що саме ефективне виконання рішення є завершальним етапом судового захисту права.
Судовий контроль застосовується, коли рішення реально не виконане
Апеляційний суд встановив, що матеріали справи не підтверджують виконання рішення про виплату середнього заробітку.
Тому були наявні всі передбачені статтею 382 КАС України підстави для встановлення судового контролю.
У результаті суд:
- скасував ухвалу першої інстанції;
- зобов'язав військову частину подати звіт про виконання рішення;
- встановив строк у 60 календарних днів для подання такого звіту.
Чому суд не встановив контроль щодо судових витрат
Разом із цим апеляційний суд погодився із судом першої інстанції в іншій частині.
Колегія зазначила, що рішення про стягнення:
- судового збору;
- витрат на професійну правничу допомогу,
виконуються відповідно до Порядку №845 органами Казначейства шляхом безспірного списання коштів.
Оскільки такі виплати здійснюються не шляхом активних дій боржника, а в порядку казначейського виконання, судовий контроль щодо подання відповідачем звіту в цій частині не застосовується.
Практичне значення постанови
Ця постанова має значення далеко за межами конкретної справи.
Вона фактично сформувала кілька важливих правових орієнтирів:
- оформлення платіжної інструкції ще не є доказом виконання рішення суду;
- належним доказом виконання є підтвердження завершення платіжної операції відповідно до Закону України «Про платіжні послуги»;
- суд має право встановлювати судовий контроль навіть після набрання рішенням законної сили, якщо існують сумніви щодо його фактичного виконання;
- обов'язок довести виконання рішення покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Особливо важливим є висновок суду про те, що наявність лише внутрішніх бухгалтерських документів боржника не може свідчити про виконання рішення суду без підтвердження фактичного перерахування коштів отримувачу.
Наталія Матвійчук, адвокат
