Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №420/38601/25 є показовим для формування підходів до захисту прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО), особливо у спорах щодо призначення допомоги на проживання.
- Системна проблема ВПО
Позивач — внутрішньо переміщена особа разом із членами сім’ї, яка перебуває на обліку з 2022 року . Допомога на проживання раніше призначалась, однак у 2025 році органи соціального захисту та Пенсійного фонду відмовили у її подальшому наданні.
Формальна підстава відмови — перевищення середньомісячного доходу сім’ї встановленого порогу .
- Ключова правова позиція суду: обмеження формального підходу держави
Суд визнав рішення органів влади протиправними, виходячи з наступного:
- розрахунок доходу був здійснений з порушенням правової природи виплат;
- включення певних коштів до доходу є неправомірним;
- відповідні рішення про відмову підлягають скасуванню .
Фактично суд застосував матеріальний, а не формальний підхід: не будь-яке надходження коштів є «доходом» у розумінні соціального законодавства.
Це принципово важливо для ВПО, оскільки їх фінансові потоки часто мають компенсаційний або разовий характер, а не стабільний дохід.
- Конституційний вимір: право на соціальний захист
Суд прямо спирався на:
- ст. 46 Конституції України — право на соціальний захист
- ст. 19 Конституції — обов’язок діяти в межах закону
Це означає, що:
👉 органи влади не можуть довільно розширювати склад доходів
👉 будь-які обмеження соціальних прав мають бути чітко обґрунтовані
У контексті ВПО це особливо важливо, оскільки йдеться про вразливу категорію осіб, захист якої має пріоритетний характер.
- ВПО як спеціальний суб’єкт: соціальна функція допомоги
Суд звернув увагу на мету Порядку №332:
- підтримка незахищених верств населення;
- стимулювання до працевлаштування
Це дозволило суду відійти від суто арифметичного підходу і оцінити:
👉 чи дійсно позивач втратив потребу в допомозі
👉 чи не було штучно створено підстави для відмови
- Ефективний спосіб захисту: ключовий елемент практики
Особливо цінним є підхід суду до способу захисту.
Суд:
✔ скасував рішення про відмову
✔ зобов’язав орган призначити допомогу
Але:
❌ відмовив у вимогах щодо «нарахування та виплати» як передчасних
Це чітке застосування:
- ст. 245 КАС України (межі втручання суду)
- принципу ефективного засобу захисту (ст. 13 ЄКПЛ)
Практичний висновок:
👉 суд не підміняє адміністративний орган
👉 але змушує його прийняти правильне рішення
Це рішення демонструє якісний зсув у підході судів:
- від формального підрахунку доходів
- до реального захисту соціальних прав ВПО
Суд фактично встановив:
👉 соціальні гарантії ВПО не можуть бути нівельовані бухгалтерськими підходами
👉 держава зобов’язана діяти не лише формально законно, а й справедливо
Адвокат Наталія Матвійчук
