В провадженні Верховного Суду перебуває касаційна скарга Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №200/8806/24.
Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 01.05.2026 засідання у справі було призначене на 14.05.2026.
Відповідно до протоколу судового засідання від 14.05.2026 призначено оголошення судового рішення на 19 травня 2026 року.
Відповідно до протоколу судового засідання від 19.05.2026 оголошення судового рішення не відбулось. Під час стадії ухвалення рішення виявилась потреба з`ясувати додаткові обставини, що стосуються повноважень Ради приватних виконавців України, суд поновлює судовий розгляд, вважає за необхідне запропонувати відповідачу у справі надати письмові пояснення у справі щодо повноважень, які здійснює Рада приватних виконавців з обгрунтуванням її позиції.
Позовними вимогами є:
- визнання неправомірною дію Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України щодо вимоги, викладеної в листі від 18.11.2024 № 502/01-14, про обов’язок приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни інформувати Асоціацію приватних виконавців України про зупинення діяльності на підставі Наказу Міністерства юстиції України №2767/7 від 08.11.2024, а також надіслання відповідної заяви на електронну адресу Секретаріату РПВУ у випадку неможливості самостійного вирішення питання свого заміщення;
- визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3 рішення Ради приватних виконавців України №72 від 02.08.2024.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2025 суд закрив провадження в справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Роз’яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 у задоволенні апеляційної скарги Матвійчук Н.Є. відмовлено, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2025 залишено в силі без змін. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а тому правомірно постановив ухвалу про закриття провадження у справі.
Позиція керівництва Асоціації приватних виконавців полягає в тому, що спори між приватним виконавцем та органом самоврядування приватних виконавців щодо правовідносин, які стосуються внутрішньої діяльності інституту приватних виконавців, повинні розв’язуватися в позасудовому порядку.
Верховний Суд під головуванням судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В. вирішує питання юрисдикції спорів приватних виконавців з органом їх самоврядування. Дивно, що майже за дев'ять років існування даного інститути це питання досі не вирішене.
Нагадаю, що наказ Міністерства юстиції України №2767/7 від 08.11.2024 про зупинення діяльності приватного виконавця Матвійчук Н.Є. постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 у справі №200/7873/24 визнаний протиправним та скасований.
22 грудня 2025 року Верховним Судом у справі №200/7873/24 касаційну скаргу повернуто Мін’юсту - скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження.
19 січня 2026 року Верховним Судом у справі №200/7873/24 касаційну скаргу Мін’юсту залишено без руху.
20 січня 2026 Верховний Суд, ураховуючи, що в провадженні Суду є касаційне провадження у справі про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, повернув другу касаційну скаргу Міністерства юстиції України.
12 лютого 2026 Верховним Судом у справі №200/7873/24 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Мін’юста.
У касаційних скаргах Мін’юст зауважує, що справа №200/7873/24 має виняткове значення для Міністерства, як державного органу, який здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців, адже притягаючи приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності Мін’юст виконує свій позитивний обов’язок.
Верховний Суд у справі №200/7873/24 вказав, що касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі. Скаржником не доведено, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржника. Суд зазначає, що наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Крім того скаржником не наведено існування різної судової практики у подібних правовідносинах, яка б свідчила про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.
Подання тричі Мін’юстом касаційної скарги з метою зміни усталеної практики Верховного Суду саме у справі №200/7873/24 свідчить про політичну вмотивованість поведінки Міністерства юстиції України як відповідача у даній справі, про особливо прискіпливу увагу до цієї справи і надання їй статусу виняткової, яка зачіпає питання загальнодержавного значення, хоча насправді вона такою не являється. Хоча подібні спори з приватними виконавцями виникали в судах раніше, у Мін’юсту не було такої зацікавленості та наполегливості у зміні усталеної практики Верховного Суду. Що також свідчить не тільки про юридичну складову дій Міністерства юстиції України, а й про наявність інших особистих інтересів, які перебувають у конфлікті з професійними обов’язками.
Особиста участь голови Асоціації приватних виконавців у даній справі, незважаючи на участь її представника, також свідчить про надання цій справі статусу виняткової, яка може зачіпати особисті інтереси керівництва Асоціації.
Наталія Матвійчук
