В доповнення до нещодавньої публікації «Між нарадчою кімнатою і рішенням хтось постукав?», в якій підняті питання, на які немає відповідей, а саме:

• Що викликало таку зацікавленість головуючого у цій справі з поміж тисяч справ, які слухаються під головуванням судді Жука А.В.?
• Невже Верховний Суд не міг самостійно прочитати закон без «допомоги» відповідача?
• Чи могла справа стати предметом позапроцесуального впливу після завершення судового розгляду?

За десять років існування інституту приватних виконавців в Україні так і не було забезпечено належного правового механізму захисту приватного виконавця від рішень власних органів самоврядування.

Лише у 2026 році Верховному Суду довелося вирішувати базове питання: чи можуть приватні виконавці оскаржувати рішення Ради приватних виконавців України в адміністративному суді? Сам факт існування такого спору через десять років після створення інституту свідчить про серйозну прогалину в системі професійного самоврядування. І ось чому ніхто не наважується йти до кінця.

Поки справа щодо законності рішень Асоціації проходила через суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій, автор публікації була позбавлена права здійснювати діяльність приватного виконавця. Складається враження, що за активне відстоювання своїх прав, системне оскарження рішень органів самоврядування та спроби домогтися судової перевірки законності їх дій приватний виконавець заплатила найвищу професійну ціну — втратою можливості здійснювати свою діяльність.

З метою дотримання об’єктивності та надання самим читачем відповідей на вищезазначені питання, наведу стенограму окремих висловів в судових засіданнях у справі №200/8806/24. Стенограма дозволяє уловити акценти, на які при перегляді відео можна не звернути увагу.

В судовому засіданні приймали участь колегія Касаційного адміністративного суду у складі головуючого судді Жука А.В., суддів Білак М.В. , Мельник-Томенко Ж.М., представника відповідача адвоката Мальцева Вадима Петровича, голови АПВУ (РПВУ) Русецької Оксани Олександрівни.

Акцентую лише увагу на тому, що голова АПВУ має статус доктора філософії в галузі права. В професійній спеціалізації суддів Верховного Суду з огляду на ті питання, які вони ставили представникам відповідача, не можливо сумніватись.

Засідання 14.05.2026

• Головуючий: «Є декілька запитань до Вас. Чим взагалі регулюється діяльність Ради приватних виконавців України?»
• Голова АПВУ: «Законом України «Про органи та осіб.." та Статутом Асоціації приватних виконавців України, також маємо Положення про РПВУ».
• Головуючий: «Чи визначені законом основні повноваження Ради приватних виконавців?»
• Голова АПВУ: «Так, визначені законом про органи та осіб»
• Головуючий: «Ви в своєму виступі зазначили, що Рада приватних виконавців не здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців»
• Голова АПВУ: «М-м-м, так»
• Головуючий: «А що нам говорить стаття 35 Закону України «Про органи та осіб»?
• Голова АПВУ: «Стаття 35 говорить про те, що контроль РПВУ, скажімо так, в нас здійснюється на предмет дотримання Статуту, Кодексу професійної етики і рішень Ради. Шановний суд, я мабуть неправильно висловилась, хочу пояснити що я мала на увазі. Я мала на увазі що ми Радою не видаємо актів індивідуальної дії, які тягнуть за собою..»
• Головуючий: «Ви не притягуєте до відповідальності»
• Голова АПВУ: «Не притягуємо, так»
• Головуючий: «Але стаття 35 говорить про те, що контроль за виконанням власних рішень ви можете здійснювати, як за заявою учасника виконавчого провадження так і за власної ініціативи»
• Голова АПВУ: «Так, Рада може виступати ініціатором, якщо ми виявляємо наприклад порушення Кодексу професійної етики чи Статуту і рішень Асоціації, ми маємо право звернутися до Дисциплінарної комісії з поданням про вирішення питання про можливе притягнення до дисциплінарної відповідальності»
• Головуючий: «Добре. Тоді повернемося до оскаржуваного рішення. Які правила встановлюють ці пункти? Тобто це правила нормативного характеру чи це правила якісь індивідуальні?»
• Голова АПВУ: «Я вважаю, що це правила все ж таки внутрішньої поведінки членів спільноти з метою забезпечення прав громадян щодо інформування роботи виконавців для належного відображення інформації про стан діяльності приватних виконавців на сайті Асоціації»
• Головуючий: «Тобто це акт, який встановлює загальнообов’язкові правила поведінки для певної спільноти. Правильно?»
• Голова АПВУ: «Так»
• Адвокат Мальцев В.П.: «Я з вашого дозволу доповню. Як нам відомо, у нас є нормативно-правові акти, є відповідні розпорядження, є акти індивідуальної дії. Нормативно-правові акти мають дію в часі, по колу осіб і по правозастосуванню. Якщо звузити це поняття, то ті рішення, які приймаються, простими словами, в середині Асоціації приватних виконавців, вони розповсюджуються лише на членів Асоціації. Тобто ті рішення, які оформлюються в результаті засідань комісій, вони не виходять за межі Асоціації і не мають наслідком обов’язкового до виконання для будь-яких інших суб’єктів. Саме з цих підстав ми вважаємо, що рішення, які ухвалюються колегіально всередині Асоціації приватних виконавців, за своєю суттю і змістом не відповідають ознакам актів індивідуальної дії і тим паче нормотворчим актам. Це правила внутрішньої поведінки. Є правила поведінки, прийняті з’їздом приватних виконавців, і втому числі прописані, наприклад , процедура реагування на запит Асоціації щодо початку перевірки. Тобто у який строк, у який спосіб потрібно реагувати на запит Асоціації конкретному приватному виконавцю, які документи він повинен надавати на запит Асоціації і відповідно прописані наслідки у разі, якщо цього зроблено не буде. Але застосувати це до будь-якої фізичної особи або іншого суб’єкта, наприклад до адвоката, Асоціація не може.
• Головуючий: «Це зрозуміло, але давайте почитаєм, з точки зору Кодексу адмінсудочинства, що таке нормативно-правовий акт – це акт управління або рішення суб’єкта владних повноважень, яким встановлює, змінює, припиняє загальні правила регулювання однотипних відносин і розрахований на довгострокове застосування. З цього випливає, що нормативно-правовий акт не може стосуватись окремої, закритої, обмеженої групи осіб?»
• Адвокат Мальцев В.П.: «З Вашого дозволу я б хотів звернути увагу, що Ви слушно зауважили, але у розумінні Кодексу адміністративного судочинства нормативно-правовий акт це, по-перше і саме головне, - рішення суб’єкта владних повноважень. А далі Кодекс адмінсудочинства розкриває, хто ж в нас є суб’єктом владних повноважень – органи влади, міністерства, органи місцевого самоврядування. Асоціація приватних виконавців не є ані органом влади, ані міністерством, ані органом місцевого самоврядування»
• Головуючий: «А Ви далі читайте пункт сьомий. Інший суб’єкт при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.»
• Адвокат Мальцев В.П.: «Так, я за Вами погоджуюсь. Але управлінські функції мається на увазі з точки зору делегованості чітко визначені саме в порядку делегування. Мається на увазі, якщо б було передбачено про те, що у разі невиконання внутрішніх положень, Статуту Асоціації для приватного виконавця настає відповідальність у вигляді притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності в порядку, встановленому статтею адмінкодексу чи кримінального кодексу. Саме через призму цього і реалізуються делеговані повноваження від держави. Разом з тим управлінські функції реалізуються Асоціацією через видачу внутрішніх правил поведінки і вони не є делегованими від будь-якого органу державної влади.»
• Голова АПВУ: «Шановний суд, я ще хочу продовжити думку у контексті того, що дійсно ми це не сприймаємо як нормативно-правовий акт, а як правила внутрішньої поведінки так само, як наприклад у Кодексі професійної етики зазначено, що приватний виконавець повинен виглядати охайно і вести себе гідно відповідно до представництва професії незалежно від того, знаходиться він на робочому місці чи ні. Тобто це внутрішні правила поведінки, внутрішня наша діяльність, яка ніяким чином не порушує права та інтереси нашої спільноти, а лише підвищує певний її статус у суспільстві»
• Головуючий: «Добре. Обидва представники зазначають, що не мають владних управлінських функції щодо приватних виконавців. Пункт 11 частини 5 статті 54 Закону про органи та осіб – Рада приватних виконавців приймає рішення про внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. На Вашу думку це не є делегованим повноваженням контролю за діяльністю приватних виконавців?»
• Голова АПВУ: «Шановний суд, справа в тому, що все таки ми вважає, що ні, оскільки притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі подання Ради, воно не є безумовним, це право ініціації щодо розгляду Дисциплінарною комісією дії або бездіяльності»
• Головуючий: «Я хочу на інше звернути увагу. Тут настільки право ініціювання цікаве – право ініціювати за невиконання власного рішення. Тобто я сам встановив ці правила, я перевіряю чи дотримуються, і в разі недотримання ініціюю притягнення до відповідальності. Хто буде контролювати мене, чи я не встановлюю надмірні правила? Чи відповідають ті правила, які я встановлюю, актам вищої юридичної сили?»
• Голова АПВУ: «М-м-м, спільнота»
• Адвокат Мальцев В.П.: «Я з Вашого дозволу спробую пояснити. Мені здається цей пункт, про який Ви зазначили, слід розглянути під призмою саме способу направлення для контролю дотримання внутрішніх положень Асоціації. Поясню на конкретному прикладі. Якщо ми змістимо фокус уваги з того, що сама Асоціація може притягати до відповідальності, разом з тим, якщо сторона (боржник або стягувач) звертається до Асоціації з відповідною скаргою на дії чи бездіяльність конкретного приватного виконавця, застосовується саме такий механізм перевірки. Зокрема Асоціація скеровує до приватного виконавця запит щодо надання пояснень…
• Головуючий: «Ми говорили про Раду, а зараз перейшли на Асоціацію. Закон говорить, що Рада є органом Асоціації. Все ж таки ми говоримо про Раду, так як цей нормативний акт видала Рада приватних виконавців, яка є представницьким органом Асоціації»
• Адвокат Мальцев В.П.: «Так»
• Головуючий: «Отже хто ж буде здійснювати контроль за рішеннями Ради?»
• Голова АПВУ: «Це повноваження спільноти можливо. Члени Ради є обраними від спільноти особами. Ми їх обираємо шляхом таємного голосування, скажімо так, і ми маємо певний фідбек від спільноти, який відображається і в рішеннях Ради»
• Головуючий: «Дякую, у мене поки що все»
• Суддя: «В продовження питання головуючого, Ви сказали, що контроль за Радою може здійснювати вся спільнота. Але ж сама професійна організація не будується на добровільних засадах, тобто фактично вибудовується формат влада-підпорядкування. Тобто якщо ти хочеш бути приватним виконавцем, ти за законом, за замовчуванням стаєш членом Асоціації. Чи можна це розглядати як влада-підпорядкування? Ви розумієте про що я говорю? І тут ще одне. Практично приватні виконавці і по аналогії з державними виконавцями, забезпечують примусове виконання рішень. То чи можемо ми говорити, що приватні виконавці виконують частину державних функцій?»
• Голова АПВУ: «Так, шановний суд, саме приватні виконавці дійсно реалізують частину державних функцій, але приватні виконавці не є працівниками Асоціації, а є її членами на підставі закону. В контексті контролю спільноти і добровільності виборності посад, в нас спільнота має право обрати голову Ради регіону, голову Ради України, а також має право висловити недовіру. Тобто, якщо на думку професійної спільноти, голова, яка має вирішальний голос на Раді приватних виконавців України, бере на себе наприклад більше повноважень, ніж це передбачено законом, і це не влаштовує спільноту приватних виконавців, вона може висловити недовіру голові, заступникам і кожному члену РПВУ»
• Суддя: «Я Вам взагалі говорила про відношення влади-підпорядкування в силу того, що учасники Асоціації – приватні виконавці, входять до Асоціації в примусовому порядку»
• Головуючий: «В силу закону»
• Суддя: «В єдиному реєстрі юридичних осіб що зазначено, яку діяльність здійснює Асоціація? Що є основним видом діяльності?»
• Голова АПВУ: «Основним видом діяльності в нас є державне управління загального характеру»
• Суддя: «Дякую, у мене поки що все»
• Другий суддя: «Ще таке запитання. Є рішення Ради приватних виконавців України. Відповідно до Вашого Статуту рішення може бути переглянуте? Чи існує внутрішній контроль за прийнятими рішенням Ради?»
• Голова АПВУ: «У нас, скажімо так, найвищим органом самоврядування, є з’їзд приватних виконавців України, який може контролювати абсолютно всі рішення Ради. Рада приватних виконавців України також самостійно систематично переглядає свої рішення. Наприклад, законом встановлено, що розмір членських внесків встановлюється саме рішенням РПВУ. Відповідно від ситуації, яка відбувається, ми приймаємо нове рішення щодо встановлення нового розміру членських внесків. Також і з’їзд здійснює контроль. Якщо, скажімо так, Рада виходить за межі своїх повноважень, може скасувати рішення РПВУ.
• Другий суддя: «Моделюємо ситуацію, щоб визначитись на наявність адміністративного спору. В нас є оспорюване рішення зобов’язального характеру, це певне правило поведінки. Якщо забрати в діяльності Ради рішення, які мають зобов’язальний характер, чи може функціонувати Рада взагалі? В чому залишається сенс Ради? Я хочу віднайти правову природу Ради. Тобто чим іншим займається Рада?»

Адвокат Мальцев В.П. зачитує повноваження РПВУ з закону.

• Голова АПВУ: «РПВУ розглядає скарги в контексті Кодексу професійної етики, затверджує проекти нормативно-правових актів, формуємо позицію спільноти. Тобто по закону і Статуту представництвом Асоціації займається саме голова АПВУ, але враховуючи те, що ми маємо спільноту і колегіальні органи, ми висловлюємо позицію спільноти саме через рішення РПВУ. Якщо забрати у Ради рішення зобов’язального характеру, тут дійсно втрачається частина самоврядування»
• Другий суддя: «Ви намагаєтесь донести суду те, що питання, пов’язані з ініціативою притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, і ті рішення, які приймає Рада – це як протокол, в якому фіксується інформація, передається дисциплінарному органу для вирішення питання про притягнення до відповідальності?»
• Голова АПВУ: «Саме так, шановний суд. Я б ще тут провела аналогію з контролем за діяльністю приватних виконавців Міністерства юстиції…»
• Другий суддя: «Я зрозуміла. Але щодо фіксації у вашому рішенні дисциплінарного проступку. Є ознаки дисциплінарного проступку. Є дисциплінарна відповідальність. Є ініціатива. Правило поведінки Рада сформувала, відповідальність за його невиконання є. І чому саме Рада прийняла таке рішення? Звідки Рада собі придумала, що вона має право формулювати такі обов’язки і потім за ці обов’язки наступає дисциплінарна відповідальність?»
• Голова АПВУ: «У нас конкретно ні законом, ні Статутом не визначено конкретний перелік обов’язків РПВУ. Так як РПВУ здійснює, скажімо так, діяльність вищого органу самоврядування поміж з’їздами (так як з’їзд проводиться не рідше раз на два роки), тому РПВУ приймає максимальний спектр рішень, яким ми можемо на себе перебрати і який не заборонений законом. Я не бачу обмежень на сьогоднішній день в роботі РПВУ які рішення ми можемо приймати, а які рішення ми не можемо приймати. Чому саме Рада? Тому що саме рада є вищим органом між з’їздом і ми більш мобільні, скажімо так»
• Адвокат Мальцев В.П. : «Ми з вами розуміємо, що є так звані бланкетні норми, які запроваджують загальні норми поведінки, а вже безпосередньо точкові визначаються під час процесу здійснення діяльності, в т.ч. під час здійснення контролю. Мається на увазі, якщо Радою затверджено, що приватним виконавцем має бути надана відповідь на запит протягом 5-15, 30 днів, то такі повноваження визначаються з’їздом. І кожен приватний виконавець, якщо він не згоден, має можливість, або через делегатів, або самостійно не підтримати відповідне встановлення правил і таким чином встановлюється певний запобіжник проти умовного правового якось правового нагляду. Мається на увазі. Про це звучало у ваших питаннях, яким чином обмежується або контролюється всередині організації верхня планка відповідальності, чому ми так встановлюємо, а не можемо по іншому. Так от, я спробую відповісти, що саме через засідання, з’їзди і голосування через делегатів або самостійно на загальному з’їзді, під час проговорення, бо є порядок денний, який заздалегідь направляється і він так само голосується, члени Асоціації і делегати мають право вносити до порядку денного свої пропозиції, зауваження, і потім, коли ці питання ставляться на голосування, делегати шляхом голосування або підтримують, або відхиляють певні питання. Ми хочемо донести думку, що не можна казати, що пані Матвійчук не була обізнана зазначеного правила, в тому числі коли їй було надано зобов’язання щодо звітування. І ми не вбачаємо яке саме право її порушено, оскільки вона мала право попередньо можливості у різні способи не погодитися із цим»
• Головуючий: «Вадим Петрович, дивіться, в тому ж і суть. Зараз розглядаємо процедурні питання: чи повинен розглядати адміністративний суд, чи не повинен? Однією з підстав позивачка зазначає, що такий обов’язок приватного виконавця законом не передбачений. Суд, перевірте, чи мала право РПВУ такий обов’язок для приватних виконавців встановлювати. От хто це має перевірити? Є закон, який визначає права і обов’язки приватних виконавців. Є РПВУ для організації самоврядування. Визначено 14 повноважень РПВУ законом. Остання говорить, що РПВУ виконує інші повноваження, встановлені Законом або Статутом. Відповідно, не всі повноваження визначені законом. Є Статут. І позивачка говорить: «шановний суд, перевірте ,будь ласка, чи не вийшла РПВУ, встановлюючи такі правила, за межі своїх повноважень, які надані РПВУ законом або Статутом». Хто це має перевірити?»
• Адвокат Мальцев В.П. : «Шановний суд, це питання, знов ж таки, при всій моїй повазі до судової гілки влади, точно не може розглядатися через призму перевірки, як Ви сказали. Бо це відповідність або невідповідність внутрішнього документу Асоціації щодо відповідності закону, і у разі якщо в законі це чітко не передбачено, не може розглядатися просто через просте питання – чи відповідає, чи не відповідає? Бо знов ж таки, у нас з вами є і має бути порушене якесь право. Яке право у пані Матвійчук порушене? Навіть за рахунок того, якщо допустити, що обов’язок, затверджений Асоціацією, не відповідає закону? Якщо ми з Вами повернемось до нашої статті 19 Конституції, ми з Вами розуміємо, що діє принцип для громадян - дозволено все, що прямо не заборонено законом, а для влади – дозволено лише те, що прямо передбачено законом. То за аналогією, якщо розглядати ті питання, які саме законом не врегульовані, вони мають бути врегульовані самоврядною організацією. І воно так було врегульовано. Тобто не можуть абсолютно всі питання врегульовані законом. Тому питання судового контролю шляхом звернення, як у нашому випадку, не може допускатися, а має приватним виконавцем у той спосіб, про який я казав раніше, зокрема щодо ініціювання скасування такого Положення, звернення з пропозицією щодо невідповідності і т.д. Цього зроблено не було. Тут просто постфактум «Я не погоджуюсь, я виконувати не буду, я звернусь до суду і скажу про те, що оскільки не передбачено, то не маю виконувати»
• Головуючий: «Ми зараз не говоримо повинна чи не повинна була виконувати це. Вона поставила питання хто все ж таки має право? Чому ви не дивитись на це під призмою статті 264 КАСУ, яка нам говорить хто і коли може оскаржити нормативно-правові акти?»
• Голова АПВУ: «Тому що ми не вважаємо, що це нормативно-правовий акт»
• Головуючий: «Ви не вважаєте себе суб’єктом владних повноважень, отже Ви не вважаєте свої рішення нормативно-правовим актом. Зрозуміло. Ваша позиція зрозуміла. З урахуванням того, що в суді касаційної інстанції справи розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, суд, порадившись на місці, ухвалив закінчити стадію з’ясування позиції сторін. Суд переходить до стадії ухвалення судового рішення. Судове рішення буде оголошено 19 травня».

Засідання 19.05.2026

- Головуючий: «Шановні Оксана Олександрівна і Вадим Петрович, керуючись ст. 227 КАСУ, у зв’язку з тим, що під час стадії ухвалення рішення виявилась потреба з’ясувати додаткові обставини, які стосуються повноважень Ради адвокатів України, суд постановляє усну ухвалу про поновлення судового розгляду, вважає за необхідне запропонувати відповідачу у справі надати письмові пояснення щодо тих повноважень, які здійснює Рада приватних виконавців відносно контролю за діяльністю приватних виконавців і більш детальне обґрунтування Вашої позиції чому саме такі види рішень, які є предметом оскарження у цій справі, Ви вважаєте, що вони відносяться до вашої внутрішньої статутної діяльності або виключної компетенції. У зв’язку з цим виникла необхідність оголошення у справі перерви до 28 травня. Справа цікава. Тому наразі вибачте, що так вийшло, необхідно додатково ще з’ясовувати ці обставини»

Посилання на додаткові письмові пояснення адвоката Мальцева В.П. Судіть самі, чи могли ці пояснення про цитування закону і довільного його трактування за допомогою ШІ аналізу вплинути на думки трьох суддів Верховного Суду.

Засідання 28.05.2026

• Головуючий: «З поясненнями позивачки ознайомлені?»
• Адвокат Мальцев В.П. : «Так, шановний суд»
• Головуючий: «Від вас також надійшли пояснення, тому вибирайте хто буде доповідати, чи є щось додаткове?»
• Адвокат Мальцев В.П. : «Я доповім. Я думаю, що шановна колегія ознайомилась з нашими поясненнями. Також з урахуванням пояснень позивача Матвійчук Наталії. Вона в своїх контраргументах пройшлась, так би мовити, по нашим поясненням. Послалась на статті 47, 48 закону, чим визнає на нашу думку факт відповідності положень РПВУ з точки зору їх легітимності, так як означені повноваження корелюються з законом. Щодо повноважень нами було зазначено посилання яким чином РПВУ приймає участь у життєдіяльності всієї спільноти приватних виконавців, зазначено, що саме відноситься до сфери діяльності, яким чином здійснюється безпосередній контроль... Є основна функція – самоврядування. Жодним чином не здійснюється контроль, а тим паче державний контроль. Ми відстоюємо позицію, що Асоціація не відповідає ознакам суб’єкта владних повноважень. Правила, які затверджені спільнотою підлягають виконанню саме через призму самоврядності зазначеної організації і при виникненні будь-яких спірних моментів жодним чином не може бути допущений судовий захист, окрім як через взаємодію члена Асоціації з її органами управління»
• Голова АПВУ: «Я повністю погоджуюсь із доводами Мальцева Вадима…»
• Головуючий: «Чи керується Рада законом про адміністративну процедуру?»
• Голова АПВУ: «Ми не приймаємо рішень індивідуального характеру, які повинні бути доведені до відома конкретного члена»
• Головуючий: «Закон передбачає можливість виходу члена з Асоціації?»
• Голова АПВУ: «Ні не передбачено»
• Головуючий: «Рішення, яке оскаржується містить ознаки нормативно-правового акта?»
• Голова АПВУ: «На мою думку не містить»
• Другий суддя: «Як тоді суду розуміти положення рішення зобов’язального характера? Яка природа цього акта? Які частини передбачені – вступна, мотивувальна, резолютивна? Чи визначені на рівні підзаконних актів структура ваших рішень?
• Голова АПВУ: «Нашими внутрішніми актами не передбачено як має виглядати рішення, ми з цього приводу рішень не приймали, ми керуємося загальними положеннями. І ці рішення є правилами внутрішнього розпорядку»
• Головуючий: «Суд переходить до стадії ухвалення судового рішення».

                                                                                                                                                                                    Наталія Матвійчук